Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"

Ми поволі почали спускатись з цієї кручі. Ноги сковзали по білому піску. Ще декілька кроків і ми опинились на пляжі.

Влад скинув рюкзак і дістав  невеликий плед та рушники. Схоже він від початку запланував купання. Міг би хоч слово сказати, я б купальник прихватила.

Він швидко позбавляється від одягу залишаючись в одних плавках. Я лише ковтаю слину коли бачу його підтягнуте тіло.

- В мене немає купальника, - заявляю йому.

- Будемо купатися голяка? -  грайливо запитує.

- Ага,  зараз, - фиркаю я і скидаючи один кросівок. Стягнувши з себе шорти і футболку вимовляю:

- Я готова.

Влад кидає свій гарячий погляд на мене, хапає за руку і тягне у воду.

Вона тут напрочуд тепла. Ласкаві хвилі  починають лагідно пестити наші  тіла. Навколо ні душі. Є тільки ми і багряне сонце, яке ще не повністю зануролось в ці безкраї блакитні води.

Близько опівночі ми повертаємось з нашої короткої, але незабутньої подорожі. Влад проводить мене до дверей квартири. Я прошу його залишитись, а він не має аргументів, щоб відмовити.

Прямо з порогу Влад накидається на мене немов голодний звір, вкриваючи тіло  палкими поцілунками. Я обвиваю його руками, торкаючись сталевих м’язів. Він тільки міцніше притискає мене до себе і жадібно цілує. Я втрачаю голову від цього спокусливого чоловіка. Моє тіло охоплює полум’ям в місцях його дотиків. Серце стукотить зі скаженою швидкістю, повітря не вистачає.  Здається я зараз вибухну від бажання.

 Влад впененими рухами позбавляє мене від одягу і переривчасто дихає. Я повторюю все те ж з ним.

- Ти зводиш мене з розуму, - шепоче він, підхоплюючи мене в повітря, і несе в спальню.