Читати книгу - "Сатурну не наливати, або п'яний чоловік-дракон у подарунок, Ліра Куміра"

Глава 30. Пропозиція, від якої просто неможливо відмовитися

Обійми обіймами, а обід ще ніхто не відміняв. Я, на жаль, крім бутербродів нічого готувати не вмію, тому виклала драконам все як на духу, на що вони лише незрозуміло гмикнули і поспішили на кухню. 
 
Ви коли-небудь бачили, як готує чоловік ? А якщо їх троє? Мене посадили на стілець біля вікна, а самі взялися за підготовку, причому готували повноцінну їжу. На кухні щось різалося, варилося, парилося і навіть скворчало на сковорідці. Я ж давилася слиною і з захопленням спостерігала синхронну роботу братів, виявляється вони багато в чому хороші, якщо працюють разом. 
 
І ось коли вже сил терпіти практично не залишалося, на кухні з'явилися нові дійові особи: дві гарненькі дівчата впурхнула, немов різнокольорові метелики, легкі й повітряні. Я навіть замилувалася не тільки їх красою, а й грацією, ех, я поруч з ними буду виглядати точно гусінь-переросток. 
 
 - Як смачно пахне! Кіл, ти готуєш? - здивувалася одна з них, а я по-новому подивилася на свого новоявленого чоловіка, схоже до цього він особливо не переймався цим. «Або не було для кого», - потішила я своє самолюбство, але відразу ж відкинула дурні думки. 
 
 - А де батьки? - поцікавилася друга, мене вони вперто не помічали. 
 
 - Скоро будуть, прийшло сповіщення, що вони перетнули кордон, - Лір посміхнувся низенькому Брюнеточка і ніжно поцілував її в щоку, мені навіть завидно стало, але лише злегка. 
 
 - Ой! А ти хто? - нарешті я була помічена і дівчата тієї ж миті підійшли до мене, уважно розглядаючи, мені навіть незручно стало від такої пильної уваги, допиталася на свою голову.
 
 - Я... - а хто ж я тут? - Гостя, Амелія Стай... - договорити мені не дав Кіларіан, він зайняв місце біля мене і з повною серйозністю представив двох інших невісток цього будинку: 
 
 - Знайомтеся, дівчата, це моя дружина Амелія Вінгед, Амелія, це Крісті і Бетті, дружини Сима і Ліра, - ось так просто, без всяких там розшаркувань і зайвих рухів тіла. Дракон одразу ж заробив у мене ще пару очок до своєї репутації. 
 
 - Вітаю, - не знаю чому я так збентежилася, чи то від такого представлення, чи то від поглядів і посмішок дівчат, повних розуміння.
 - Так ось про який сюрприз ти говорив, - руда дівчина штовхнула в бік усміхненого Сіма і зробила крок до мене, стискуючи в обіймах, - Ласкаво просимо в сім'ю, Амелія. 
- Ми раді, що у Кіла тепер є ти, - обійняла мене друга. Ну все, тепер я знову розплачуся. Адже не буває все так просто, чи буває? 
 
 - Ну ось... Вона знову вогкість розводить, Кіл, розберися зі своєю дружиною, - Лір як завжди вчасно зі своїми ремарками, і тому підтвердженням був дружний регіт, що пролунав на кухні. 
 
 - О, здається ми вчасно, Кларіс, - а ось і батьки завітали.
 - Ви завжди вчасно, зараз тільки в їдальні накриємо, - Крісті взяла пару мисок з салатами в руки і винесла з кухні, я ж вирішила наслідувати її прикладу. 
 
 - Схоже нам доведеться розширюватися з такими темпами, - реготав Лір. 

І все дружною компанією підхопили тарілки з їжею, поспішаючи до їдальні, де так само швидко накрили на стіл, займаючи кожен своє місце, тепер і для мене знайшлося таке поруч з Кіларіаном.
 
У цій родині все було по-іншому, ніяких тобі світських бесід під час обіду, кожен говорив про все, що хотів, ось і сьогодні мене розпитували про моє навчання, про життя в королівстві і про те, які у мене плани на майбутнє. А ще Бетті поцікавилася, чи буду я вчитися в академії польотів, виявляється вона там вчиться на третьому курсі. Я зніяковіла, не знаючи, що й відповісти. Я дуже хотіла, адже це єдине місце, де мені можуть допомогти навчитися справлятися зі своєю магією. Але туди практично не потрапити, про що я і розповіла веселій брюнетці, схоже вона така ж сміхотушка, як і її чоловік. 
 
 - Так хіба це проблема, якщо ти хочеш? Тато? - вона уважно подивилася на Вірраліона. Вона чи батька чоловіка називає татом? Дивні звичаї в цьому сімействі.

- Ми взагалі планували ввечері тебе запитати, але раз така справа, - чоловік дістав з кишені красивий металевий браслет і поклав його на стіл біля мене, - Він обмежить твою магічну силу, зменшить виплеск і дозволить черпати магію без остраху принести шкоду тобі самій або близьким. Такі у нас виготовляють в кожній родині для новонародженого і знімають лише тоді, коли дракон навчився справлятися з тією міццю, яку має. Зазвичай батьки роблять цей вибір за свою дитину, але тут у нас злегка нестандартна ситуація. По-перше, ти вже достатньо доросла, щоб самій вирішувати чи потрібний тобі обмежувач, а по-друге, цим ти підтвердиш бажання вступити в наш рід, адже саме Дух роду створює браслет. Ми з Кларіс трохи забігли наперед і попросили Хранителя створити його для тебе, але приймеш ти його чи ні - вирішувати тільки тобі, - дракон замовк, а я сиділа, не знаючи що й казати, всі уважно дивилися на мене в очікуванні рішення. Чи зможу я зробити цей крок? Адже дороги назад не буде, я назавжди стану однієї з них, до кінця своїх днів залишуся Вінгед. 
 
 - Я... я ... Мені треба подумати, - я була не готова, це занадто складне рішення. 
 
 - Ми розуміємо, дорога, - мама Кіла посміхнулася мені, - і ні в якому разі не хочемо на тебе тиснути, ти повинна сама зважити всі «за» і «проти» і прийти до цього рішення. У будь-якому випадку ми тебе підтримаємо і будемо намагатися допомогти мінімізувати викиди твоєї магії, на скільки це буде в наших силах. 
 
 - Вибачте... - чи було мені страшно? Так. Я не хотіла образити цих чудових людей, а точніше драконів. Але я повинна зрозуміти що ж необхібно особисто мені, повинна знайти свій шлях.
 
Кіларіан взяв мою руку в свою і погладив пальці: 
 
 - Не переживай, я поруч. І навіть якщо ти від мене відмовишся, я ж як реп'ях прилипну і буду ходити за тобою по п'ятах, - я подивилася йому в очі, розсміявшись: 
 
 - Вмієш ж ти втішити, - напруга за столом потихеньку стала спадати. 
 
Я взяла запропонований мені браслет і поклала його в кишеню. До кінця канікул ще тиждень, час подумати є. А раптом знайдеться ще який-небудь спосіб стримувати мою силу, не вдаючись до родових артефактів? 
 
Поки я думала-гадала як мені поступити, всі почали потихеньку розходитися, брати Кіларіана поспішили з дружинами додому, Мілліана вирушила на прогулянку з подружками, а батьки пішли відпочивати після перельоту. Залишилися ми удвох - я і мій горе-чоловік. 
 
 - Пішли я тобі покажу наше містечко, - прозвучала від нього приваблива пропозиція, від якої я просто не могла відмовитися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно