Читати книгу - "Бурштиновий Меч 1, Ян Фей"

Тому Аокіну нічого не залишалося, як здатися.

Іноді невелика помилка може коштувати людині життя.

Однак єдине, що порадувало лейтенанта-ящірку, це те, що люди, які взяли його в полон, схоже, поки що не хотіли його вбивати. На жаль, це була лише одна з багатьох поганих новин, які, здавалося, легше сприймати. Як розвідник, Аокін знав, що розвідники іноді ловлять деяких полонених і дають їм пожити трохи довше, перш ніж вони отримають потрібну інформацію. Але в підсумку результат був один. Розвідники не приносили з собою тягаря.

Це звучало трохи дивно, але це була правда. Іноді смерть була не найстрашнішим.

, -

Якщо ви не сказали правду, у холоднокровних розвідників було багато способів змусити вас відчути смак, гірший за смерть. Будучи досвідченим розвідником і ще більш досвідченим бандитом-ящером, Аокін не був незнайомий з тим, що буде далі. Однак він не боявся, тому що був готовий вилити все, що знав, поки інша сторона буде його допитувати.

.

Ящери не мали ніякої моральної чистоти.

І як бандит, ящери не мали ніякої моральної цілісності.

,

Його руки і ноги були міцно зв'язані мотузкою, але він все одно підняв голову і уважно озирнувся. Однак незабаром Аокін виявив факт. Якщо вони хотіли зловити когось із полонених, то ловили їх занадто мало. Лейтенант-ящірка побачив, що всі його підлеглі мертві. Чотири, не більше, не менше. Він не був дурним і відразу зрозумів, що його ситуація з виживанням може бути трохи небезпечною.

?

Тоді ким вони були? Чого вони хотіли?

Поки Аокін розмірковував над цим питанням, його зір раптом потемнів. Двоє людей і Срібний ельф, який захопив його раніше, стояли перед ним. Лейтенант-ящірка тут же проковтнув слину і закотив очі. Якщо він міг вижити, то був готовий на все.

.

Але ключовим було те, як врятувати йому життя.

Поки він думав над цим глибоким питанням, Брандо також дивився на нього. Оскільки не була грою, яка грала за здоровим глуздом, насправді гравці, які перейшли з ПК на домашні консолі наступного покоління, поступово зрозуміли це правило після багатьох програшів.

Звичайно, цей досвід поступово передавався в процесі накопичення. Після знайомства з віртуальним світом Брандо, природно, навчився пристосовуватися до того, як розігруються карти в цьому світі.

.

Спочатку він став перед лейтенантом-ящіркою, уважно подивився на нього, а потім злегка посміхнувся.

?

Він присів навпочіпки перед Аокіним, простягнув руку, погладив грубе, вузьке обличчя Ящірки і м'яко сказав: Я знаю, він сказав: Ти думаєш про те, що я збираюся запитати, щоб ти міг розповісти мені все, що знаєш, а потім благати мене пощадити твоє життя, чи не так?

?

Аокін Сіель око відкрив рота, відкривши близько сотні гострих зубів. Тепер він відчував, що готовий битися з будь-яким ворогом, але не очікував, що його опонент вдарить його по обличчю. Ящірка похитала головою, він не міг зрозуміти, звідки ця людина знає, про що думає. Чи, може, він умів читати свої думки?

Але якщо він мав таку здатність, чи не означало це, що його єдиний шанс на виживання зник? Аокін не міг стриматися від тремтіння. Він не просив шансу вижити, він просто сподівався, що ці страшні вороги не замучать його перед смертю. Він не міг не пильно дивитися на Брандо своїми призматичними зіницями.

Боїтеся? — перепитав Брандо.

Коли він це сказав, то почув позаду себе тихий снікер. Він зрозумів, що це голоси Романа і Амандіни, а також сестер Диких Ельфів. Потім до них приєдналася більшість найманців Лопеса. Брандо не міг не відчувати себе трохи роздратованим. Хіба ти не бачиш, що я в центрі чогось?

.

Але він нічого не міг з цим вдіяти. Насправді, коли він вперше сказав це Людині-Ящірці, всі присутні були шоковані. Але після другого разу, а то й втретє, вони зрозуміли, що їхній володар просто прикидається загадковим. Можливо, ці люди не розуміли, що Брандо не має здібностей читати думки і не прикидається загадковим. Він занадто багато разів мав справу з цими бандитами та грабіжниками і вже знав їхні основні реакції, як свої п'ять пальців. Брандо вже знав, які мають цілісність, а які ні.

. —

У Ящірки Аокіна не було часу піклуватися про інших. Брандо налякав його, і він був майже впевнений, що ця людина чарівник. Чарівник, який міг бачити наскрізь серця людей. Звичайно, у нього ще залишався слід сумніву, але він бачив, як Брандо підвівся і вийняв з грудей рубін. Він показав на Ящерника і запитав: Ти можеш спробувати відповісти на моє запитання —

.

Аокін був налаштований скептично, але коли відкрив рота, то виявив, що не може вимовити ні звуку. Незважаючи на те, що його рот все ще відкривався і закривався, не було жодного звуку.

. .

Цього разу Аокін не на жарт злякався. Незважаючи на те, що чаклуни в ту епоху були набагато менш загадковими, ніж в епоху Хаосу, люди в цій віддаленій гірській місцевості все ще вважали, що ці люди мають жахливу силу. Аокін не міг не дивитися на Брандо в заціпенінні. Він не розумів, навіщо вкрав його голос.

Але Брандо тримав рубін в руці і розвіяв закляття. Він подивився на енергію дорогоцінного каменю і побачив, що залишилося ще шість патронів. Потім він відклав дорогоцінний камінь і сказав ящірці з серйозним обличчям: Бачиш? Я можу забрати у тебе здатність говорити, а також можу повернути її тобі. Голос – це частина душі. Я можу забрати не тільки твій голос, а й твою душу.

?

Голос юнака похолов, Тіло згниє, а душа житиме вічно. Тому покарання і біль життя, як правило, тимчасові. Ви коли-небудь відчували смак вічних мук у полум'ї?

.

Аокін здригнувся і швидко похитав головою.

?

Брандо лагідно посміхнувся і присів навпочіпки, щоб торкнутися чола Ящірки Тоді ти можеш зробити мені послугу?

.

Ящірка кілька разів кивнула.

?

Ви маєте на увазі, що вони відступили на південний захід?

,

Так, бос. Мої люди бачили, як вони відступали в південно-західну долину. Я не знаю, чи вони нас відкрили

,

Аокін штовхнув двері і увійшов до зали, що належала Х'юджілу. Він побачив, як один з його товаришів щось доповідав своєму начальнику, який сидів на високому стільці посередині. Ця сцена змусила його нервувати, але інстинкти виживання взяли гору. Він глибоко вдихнув і розібрався