Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"

– Пані Дзвінка?

Краще приборкати нерви якнайшвидше. Так, цей чоловік із попелясто-сивою шевелюрою та опіком на всю ліву щоку назвав ім'я доглядачки архіву. Ну і?..

– Правильно, – серйозно відповіла Міка. – А ви, пане…

– Ходімо до мене, будь ласка.

«Ще один тут вгніздився!» – беззвучно обурилася вона.

Але приземкуватий «випалювач» прямував не до приміщень, що ще вчора стояли порожніми, – його метою були двері в кінці коридору. За ними містився просторий кутовий кабінет із вікнами, що виходили на захід і південь.

Володіння Наніта Уфіна.

«Переворот!» – жахнулася Міка.

У голові миттю зародилися моторошні думки на кшталт того, чи пережив Даріан цю ніч. Серце похололо і завмерло, ноги відмовлялися зробити хоч крок. Перед очима замиготіли нещодавні події, горло стиснув спазм, пальці розтулилися, випускаючи стрічку. Потім крізь двері долинули знайомі ліниві інтонації губернатора, що висміював якусь теорію, і стало трохи легше.

Принаймні Міка знову могла дихати.