Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

Дракон утробно рикнув, і його потужні лапи кинулися в бік незахищеного імператора. На роздуми в мене просто не залишалося часу, і я зробила те, що мав би зробити будь-який маг, який поважав себе.

Я впевнено стрибнула вперед. Не знаю, звідки в мені знайшли ці сили, але я постаралася збити з ніг правителя, який відволікся, тоді як переляканий Анрійський спробував зупинитися.

А щойно час почав бігти, немов шалений, спрацював закон трьох "якби":

Якби я була трохи спритнішою, то нам би легко вдалося впасти на землю до того, як син Першого Лорда вдарить лапами по повітрю над нашими головами. Або якби Ріггард Драгонійський у той момент не почав обертатися, помітивши мій відчайдушний крок, тоді...

Якби...

Чоловік ризикнув. Розуміючи, що я опинилася між ним і переляканим драконом, куратор смикнув мене на себе, розвертаючись спиною до лускатого побратима.

Здається, я закричала. Здається, десь за кілька метрів від мене завив Орлексіан. Здається, червоні краплі крові бризнули мені просто на обличчя.

Але я нічого цього вже не бачила, різко провалюючись у темне небуття. А за секунду до цього гарячі губи щось шепнули мені на вухо.

От тільки що? Як би я не старалася, але слова вислизнули з моєї пам'яті, залишаючи там порожнечу.