Читати книгу - "Безцінний"

Але він знає, що є найкращим вкладенням коштів. Його прізвище кілька разів з’явилося на аукціонах десять років тому, потім зникло, можливо, купував через посередників. Американські імпресіоністи, другорядні європейські художники дев’ятнадцятого століття. Але жодних старих майстрів. Може, Юнак — це подарунок; може, він його успадкував, батько Ричмонда був офіцером і брав участь в операції «Market Garden»[40] у Європі. Я не знайшла підтверджень, що потім він бував у Німеччині чи був пов’язаний з Monuments Men, але хтозна. Може, куплений як інвестиція. Та це не так важливо, ми приїхали сюди не вивчати походження, лише… — подивилася на Ґмітрука, — зберегти нашого дорогого молодого приятеля.

— І де цей наш приятель? — запитала Ліза.

— У Ричмонда є будинки і квартири в кількох місцях, серед них родовий маєток у Пенсильванії й апартаменти у Вашингтоні; хоча найчастіше сидить або на своїх лісопильнях, або в Гольфстрімі, яким курсує поміж ними. Втім, нас цікавить його улюблене місце, назвемо його ізолятором, а саме котедж у Нью-Рошелл, плюс-мінус тридцять миль від Нью-Йорка.

— Ізолятор — це о’кей, — зауважила Ліза. — Ліпше, ніж хата для сосюрок чи стара і п’ятеро виродків.

Ґмітрук голосно зітхнув, але нічого не сказав.

— Що, я неправа? — запитала шведка.

— Права, звісно, права, тільки іноді твій добір слів нас шокує. — Лоренц подумала, точнісінько як раніше Кароль, що взаємодія їхньої четвірки може бути найскладнішим елементом усього задуму. — Володіння Ричмонда знаходиться у Рошелл-Хайтс. Це досить виняткове місце, одне з перших вишуканих заміських поселень у Штатах, засноване на зламі дев’ятнадцятого й двадцятого століть. Парковий проект, великі ділянки, просторі будинки у вікторіанському або колоніальному стилі. З їхньої точки зору це пам’ятка найвищого класу на кшталт ренесансних палаців у Європі. Виглядає так.

Показала їм знімки поселення з висоти пташиного польоту і зроблені з вулиці фотографії окремих будинків. Справді, Рошелл-Хайтс було забудоване триповерховими будинками із червоної цегли, з рельєфними димарями, дещо в стилі малих англійських містечок, і просторими котеджами, обкладеними камінням і білим дерев’яним сайдингом, із верандами, підпертими колонами. Навколо росли гарні старі дерева.

— Дивна назва Нью-Рошелл, — буркнув Кароль.

— Від La Rochelle у Франції, пригадайте Дюма. Тамтешні протестанти мусили тікати від католиків і подалися до Нового Світу. Звідси й назва.

— Gated community?[41] — запитала Ліза.

— Ні. Має характер закритого поселення, але завдяки консерваційній охороні пам’яток багатії не можуть заховалися за мурами чи високими парканами. Це справді гарна звістка. Поганою є те, що там купа приватної охорони, яка регулярно патрулює околицю. Гляньте, який вигляд має нинішнє житло Юнака.

Будинок був не дуже великий, але старовинний і справді гарний. Лоренц розуміла, чому Ричмонд надав перевагу такому місцю перед палацом для новобагатьків на березі океану з критим басейном і тенісним кортом. Вона б теж обрала цей скромний, але просторий дім, захований за крислатими кленами, весь із сірого каменю, критий шифером подібного кольору, з яким гарно контрастували зелені віконниці, а також густо порослий виноградом масивний димар. Дім був вибудуваний у вигляді квадрата й мав прості стіни, багато вікон, серед них три мансардні, обіч було щось на кшталт зимового саду. Цей стиль тут називали Tudor revival. Уявляла собі, що всередині — темний паркет і масивні гвинтові сходи, якими колись піднімалися жінки в сукнях із стоячими комірцями.

— Не розумію, — почула Кароля, який нависав тут-таки над її плечем. Ніби випадкова близькість роздратувала її. — Суб’єкт — багатий американець, теоретично повинен збудувати собі палац на власному острові, з полем для гольфа й охороною, що патрулює його гектари з гелікоптера. Але чувак має смак і купує тюдора в Новій Англії. А потім фарбує там стіни у помаранчевий колір і вішає на них один із двох найславетніших портретів світу, та ще й біля телевізора. Він якийсь божевільний.

— Не має значення. — Ліза відчутно перейшла у режим завдання. — Який то адрес?

— Серпентин, 12, Нью-Рошелл.

— Це диво польська розвідка має інтернет? — запитала, дістаючи свій новий телефон.

— Нині двадцять перше століття, — відповів Ґмітрук з кам’яним обличчям, хоча було видно, що шведка діє йому на нерви.

— Пошукаю вільний квадрат, — сказала, клацаючи щось у телефоні.

— Завтра ти повинна зустрітися з агентом, щоб оглянути нерухомість за три ділянки далі, — сказала їй Лоренц. — Тобі вельми сподобався будинок з оголошення, і ви з чоловіком дуже б хотіли його оглянути. Чоловік — британець, останні кілька років ви мешкали в Європі, а тепер вирішили перебратися сюди. Вам до вподоби ця халупа, бо так ви нібито живете в Англії, а насправді в передмісті Нью-Йорка. Отримаєш гроші на авто, гарні лахи і необхідні дії.

Ліза сховала телефон і вперше з повагою подивилася на Лоренц.

— Твоїм чоловіком буде Анатоль, ви вдвох повинні обстежити район.

— Хочу моїм чоловіком Кароля. Анатоль кращий, але гад не дивиться як мій чоловік.

2

Проїхали через Бронкс і виїхали на автостраду 1-95, що перетинала все східне узбережжя Штатів, від Флориди на півдні до кордону з Канадою в Мені.

— На елітний район не схоже, — буркнула Ліза англійською.

Ствердно кивнув головою. Їхали повз похмурі житлові масиви, просторі паркінги, промислові райони, гори металобрухту й рекламні щити на гігантських стовпах, і це все анітрохи не справляло враження вишуканого передмістя столиці світу. Лише коли минули річку Гатчинсон, стало привабливіше, обабіч ріс ліс.

Саме Нью-Рошелл спершу не здавалося цікавим. Низька забудова, товсті негри у спортивних костюмах на лавочках перед ресторанчиками з індійською їжею, салон краси «Ольга» з неоновою вивіскою, пральня із самообслуговуванням. Аж раптом стало непогано. На П’ятій авеню вже було добре, на Гамільтон-авеню — чудово, а Серпентин, що звивалася між захованими в маленьких парках котеджами, була казковою. Не дивно, що будинок, який вони збирались оглянути, — хоч і криза, хоч і невеликий, як на американські стандарти, а на додачу без ремонту, — коштував півтора мільйона доларів.

Зупинив орендований Субурбан біля вивіски бюро нерухомості з гаслом «Нью-Йорк — Новий Дім — Нове життя». Ліза штовхнула його й показала в глиб вулиці. За сто метрів далі, між деревами, стояв котедж Ричмонда. Не встиг нічого сказати, оскільки цієї самої миті двері з його боку раптово відчинилися навстіж. Здивувався: ззовні нікого не було.

— Ти, мабуть, Чарлі! Як я обожнюю британський акцент, він такий чарівний!

Опустив погляд. Поряд з авто стояла Карлиця, що мала не більше ста тридцяти сантиметрів зросту й усміхалася так радісно, ніби тільки від неї залежало, чи існуватиме далі уявлення про американців як про завжди оптимістичну націю, що, неабияк переймаючись, запитує