Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

– В Крістофа є свій ресторан? - ошелешено перепитала я.

– А ти не знаєш, на кого працюєш? Його ресторан один з найкращих у місті. Але це неважливо. Що ти відчула, коли його побачила зараз? - пошепки спитав він.

– Ти серйозно? Я на побаченні з тобою, а ти питаєш про іншого чоловіка? 

– Ми тут саме через це. Ми обидва розуміємо, що це побачення непотрібна фікція, бо в тебе тече слина на Шері, а в мене... - запнувся Поль, ледь не почервонівши.

– А в тебе? - вкрадливо спитала я, посміхаючись з його ніяковості.

– А в мене є свої особисті справи, які не дають спокійно жити. То що? Захотілося кинутися йому на шию? Ти відчула себе кепсько через те, що він спіймав тебе з іншим? - засипав мене питаннями Поль, наче психолог.

– Ти обіцяв, що ми підемо на побачення, щоб відволіктися, а натомість ти начепив крильця Купідона, і лізеш в моє особисте життя. Я доросла дівчинка і не потребую допомоги.

– Я і не очікував, що ти одразу подякуєш. Трохи згодом... Я зачекаю, - підморгнув він.

– Ти нестерпний, Поль. 

Я встала з-за столика, і вирушила у дамську кімнату. Мені не хотілося нічого, але йти зовсім якось надто емоційно, тому вирішила ненадовго пересидіти і заспокоїтися. У Крістофа є ресторан... То може він вже не бере участь у зйомках порно? Хоча, ймовірно, це можна поєднувати... Я опинилася в коридорі, очікуючи побачити туалетні двері, але якось все було не просто. Пройшла далі, і опинилася в ціпках. Звідкись виник Крістоф, і придавив мене своїм тілом до стіни, виставивши руки по боках. 

– Мадемуазель Ріше, влаштували мені показове катування? - тихо спитав він, наблизивши своє обличчя до мого.

– Я не знала, що це ваш заклад, - хитнула я головою, виправдовуючись, наче в чомусь завинила. – Я взагалі не знала, що у вас є ресторан, я думала ви займаєтеся іншим.

– Чим саме? - о, ні...

– Не знаю. Якимось іншим бізнесом, - начебто, прозвучало впевнено. 

– То ви ховалися того разу в кав'ярні, щоб я не помітив, що між вами з Полем щось є? - отакої. Несподіване питання.

– Я навіть не думала про це, і між нами нічого немає, - огризнулася я.

– Тоді чому ви тут? 

– Ми друзі! Просто вирішили провести час разом, - знизала я плечима.

– Це не випадковість, моя наївна Софі, - поблажливо закотив очі Крістоф. – Якщо ви не знали, то Поль все знав, і навмисно притягнув вас саме сюди. Не знаєте, навіщо він це зробив?

– Може для того, щоб ви оскаженіли від ревнощів? - трохи знущально припустила я. – Це так на нього схоже.

– Якщо так... То він відмінно впорався. Ви ж задоволені? - сердито спитав Шері, наче я йому зрадила.

– Цілком. Обов'язково подякую йому, коли ви мене відпустите, - сказала я, і зробила спробу рушити з місця, але він не послабив свій тиск.

– Маленька хижачка. Яке моє серце на смак? - ображено прохрипів Крістоф, і несподівано вп'явся в мої губи так, що я притиснулася потилицею до стіни.