Читати книгу - "Ескорт за примусом, Ольга Лавін"

31 Глава

Зоя

 - І не буде жодних пагонів? Знаєш, мені важко тобі вірити. Хоча тепер я найбільше боюсь за тебе. А, ні, стривай, втрачати тобі вже нічого, - вимовляє з глузуванням.

- Ти правий. Втрачати мені нічого. А твої гроші будуть дуже доречними. Та й ніколи не була у Європі. Загалом ніде не була. Амстердам говорять дуже цікаве місто.

- Навіть не уявляєш наскільки. Обов'язково завітаємо до кварталу червоних ліхтарів.

- Ти можеш і так. Мені нема до чого.
Я не потребую послуг дівчаток.

- Думаєш я потребую?

- Ну, мене ж ти купив.

- Я купив твій танець, а не тебе. Танець – це мистецтво. Вимушений визнати, ти чудово володієш своїм тілом. Чуттєва та пластична. По танцю можна зробити висновок, що ти була б чудовою коханкою.

- Мрій. Я ніколи не стану твоєю коханкою.

- Ніколи не говори ніколи. Хто знає, як ти на мене подивишся, коли впізнаєш мій інший бік. Пристрасну та владну. Жінки люблять підкорятися мені.

- Нехай вони роблять, що хочуть.

- Гаразд, це безглуздо зараз. Головне твоє завдання – бути зі мною поряд, супроводжувати мене.

– Тобі не важко знайти жінку для супроводу. У чому каверза?

- Мені знадобляться твої здібності. Я вже тобі казав. І це абсолютно не стосується ліжка. У тебе спритні ручки.

- Ти вже зарахував мене до злочинниць?

- А хіба я помиляюсь? – дивиться докірливо.

- Арнольде, що ти хочеш від мене? Мене ще не виписують. Лікар приходив і повідомив, що ще рано.

– Тебе випишуть сьогодні. Я домовлюсь. Не можу лишати тебе тут. Не впевнений, що ти знову не вчиниш необдумано. До вильоту до Голландії будеш моєю гостею.Елю я вмовлю пробачити тебе.

- Серйозно? Я ні в чому перед нею не винна. А ти – заслужив.

- Гаразд, дівчинко, я піду домовлятися з лікарем.

- Не називай мене так.

- А хіба ти не дівчинка? Я хлопчик, ти дівчинка.

- Ти розумієш, що я прошу тебе.

– А ти про це. Ну, дитино, якщо тебе трахнули, від цього ти не перестаєш бути особою жіночої статі. Та сама дівчинка, тільки трахнута. Поділишся, як тобі було? Мабуть боляче, так? - Арнольд стягує з мене ковдру і проводить долонею по нозі, злегка стискає коліно пальцями.
Він починає мене лякати.

- Припини!

- Я б тобі не завдав такого болю. Я зробив би все красиво. І я шкодую, що моїм мріям не судилося збутися. Хто це? Ти так і не скажеш? Може тобі сподобалося? Тому ти захищаєш ґвалтівника, - зрушує край моєї нічної сорочки, проводить пальцями по вигину шиї, де знаходиться один із засосів.

- У тебе ніжна шкіра. Ти сама ніби вся з шовку. Бажання трахнути тебе сильніше за мене. Але не сьогодні. І не без твоєї згоди. Ти сама проситимеш мене. Благатимеш.

- Ти надто самовпевнений. Не буде цього, - він різко бере мене за волосся і шипить у губи перш ніж відпустити.

- Поживемо побачимо. Гаразд, поки можеш одягатися, сьогодні ти ночуватимеш у нас, - заявляє і покидаючи палату.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно