Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Вона вмилася, залізла на сидіння, згорнулася калачиком і додала:
-Поїхали, будь ласка!
Весь шлях до хати обоє мовчали. Про що думав водій здогадатися складно, а ось Стьопка перебувала у нечуваному жаху. Це тільки в кіно смішно потрапити в стороннє тіло. А за фактом, жінка досі відчувала чужу тугу, страх та самотність. Гидке почуття. «Як я потрапила до того тіла і як повернулася? Лукерія ні про що таке не попереджала!»
Машина пригальмувала біля будинку. Жінка сіла, упорядковуючи волосся і подивилася на водія. Роман, все ще блідий, озирнувся до неї і попросив:
-Не кажіть, будь ласка, Антону Вадимовичу! - благання було в його голосі. Стьопка одразу і здогадався. Звісно! Блакитні очі Зойки недаремно здалися їй знайомими. Донька олігарха Грізного! «Встряв, ти, Романе!»
-Це не моя справа! - запевнила вона молодого чоловіка, - тільки ти вже з весіллям не тягни!
-Як, з весіллям? - у Романа мало очі не повилазили.
-Страшно? - поспівчувала жінка, вона чудово розуміла страх водія, який посмів переспати з дочкою боса. Причому такого боса! - Але ж від долі не втечеш!
-Він же мене те саме! – хлопець провів рубом долоні по горлу, – він же за Зойку…
-Ти її любиш? – перебила жінка.
-Люблю! Але це безперспективне кохання! Хто я, хто вона?
-Проґавиш долю – все життя шкодуватимеш!
-Хто ви? Звідки знаєте? - Роман мало на крик не зірвався.
-Не важливо хто я, просто повір: тобі треба якнайшвидше одружитися з Зойкою, більшого не скажу! - і вийшла з машини.
Роман вибрався за нею за кілька секунд. Відкрив багажник і тремтячими руками почав вивантажувати речі. У повному мовчанні відніс їх на поріг дверей, ще раз підійшов до Степанії і запитав:
-А ви бабка?
-Що? Здурів? - образилася жінка, - яка я тобі бабка?
-Тоді звідки знаєте? - ось причепився, так причепився.
-Даром передбачення володію! – а що ще йому сказати? Не про Свирянку ж розповідати.
-А... Ви не бачите, скільки мені жити залишилося?
-Та добре все буде! - Стьопка навіть по плечу хлопця погладила. Він сумно зітхнув, сів у авто і поїхав.
***
-Я вдома! - крикнула з порогу. Душу повільно заповнювала радість. Приємно було повернутись. Степанія сама собі вразилася, виявляється скучила за своїм дивним будиночком.
-Господарочко! - пролунав веселий голос Лукерії, по волоссю погладила Кропивка, а Єгорич пробасив:
-Речі до опочивальні знести, панночко?
-Знести, Єгорович! Тільки НЕ їсти! Ти мене зрозумів?! Не їсти!
-Вибачте, панночко! – затягнув звичне.
-Ой, ну тебе, Єгорич! - розсміялася Стьопка, а потім додала серйозніше, - пішли на кухню, Лукеріє, розмова є!
Розташувавшись за столом, жінка розповіла все, що сталося. І про нового нареченого і, найголовніше, про неймовірне вторгнення до чужого тіла.
-Срав тобі пес! – вилаялась Лукерія.
-Це ти натякаєш, що все погано?
-Не знаю! Сама зачудилася...
-Погано, я сподівалася, ти проясниш ситуацію! Припущення є?
-Дай поміркую… - задумалася охоронниця, - може твій дар від того, що довго спочивав, зміцнів? І так себе проявляє?
-Не вистачало мені ще такої «радості»! - засмутилася жінка, -що тепер спокійно вулицями не ходити, а то прихопить, в інше тіло понесе?
-Не знаю я! – повторила Лукерія.
-А хто знає? Що мені робити? У кого спитати?
-Може згодом пройде…
-Гадство...
-Треба скоріше за справу взятися! З'єднувати душі, та дивись саме мине! – радила охоронниця.
-Сьогодні ввечері спробую! - пообіцяла Стьопка, - я привезла гачок з нитками. Повернуся із побачення і…
«Ні два, ні півтора»
До обумовленого з Грізним часу залишалася година, як Стьопка завершила приготування. Абияк вимилася у балії, лаючись на відсутність зручностей. За допомогою Кропивки гарно вклала локони, торкнула губи безбарвним блиском, навіть нігті нафарбувала. Побачення все-таки! Степанія востаннє ходила на побачення ще... мабуть, років... не згадала, загалом, скільки років тому.
Вбрання обрала скромне, та таке, щоб у разі раптового помутніння розуму, легко не знялося.
Було у неї вбрання одне... Комбінезон із щільної чорної тканини. Позаду на ґудзиках, збоку на блискавці. Якщо не знати, як його знімати – ніколи не здогадаєшся. Але гарний при цьому. Широкі штанини приховували недоліки нижньої частини фігури, високий пояс візуально робив талію вужчою, а верх виробу був скомбінований з шифоновою тканиною темно-синього кольору і надавав наряду статус святкового.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.