Читати книгу - "Закон Братів Капранових"

цим категорично не погодилися, ще й Дена Брауна підключили. Словом, пошуки тривають уже кілька сотень років без жодного результату. Таке трапляється, коли не знаєш, чого шукаєш. Отак і з національною ідеєю. Скільки мудреців, стільки визначень - складних, дуже складних та дуже-дуже складних.

Наведемо деякі з них - небагато, аби не зловживати вашою увагою. Хочете добряче посміятися - пошукайте самостійно. Це розвага не гірша за читання Павла Глазового, слово честі.

Отже, національна ідея за різними версіями це:

• цивілізаційний атрактор розвитку країни;

• відбиток національної свідомості та комплекс почуттів і соціально-філософських надбудов, що відображають прагнення народу стати самовладним рушієм історичного поступу;

• засіб мобілізації нації для реалізації того чи іншого національного проекту;

• визначення стратегії розвитку держави;

• поєднання архетипу та свідомості нації;

• гармонізатор та орієнтир усіх сфер буття на розв’язання конкретних завдань;

Ну, і так далі. Складно? Дуже. Простим людям не второпати - трактор воно, гармонізатор, або архетип, чи держави, чи нації, чи країни, а чи то народу. Без півлітри, як то кажуть, нікуди.

”Національна ідея стане об’єднавчою і творчою, якщо буде:

- по-перше, транснаціональною…

- по-друге, базуватися на системі національних цінностей…” - вважає Президент Української Ліги зв’язків з громадськістю, кандидат філософських наук, доцент Андрій Ротовський.

Погодьтеся, що треба бути дуже освіченою людиною, щоб розібратися, як національна ідея може бути транснаціональною, але при цьому базуватися на національних цінностях. Тут без наукового ступеню ніяк.

А ми, наприклад, наукового ступеню не маємо, то чесно зізнаємося, що не розуміємо шановних науковців і тому обираємо для себе найпростіше визначення з усіх знайдених. Що таке ідея взагалі? Батько ідеалізму Платон вважав, що ідея є основним стрижнем життя людини, його сенсом. Давайте спробуємо відштовхнутися від такого визначення і приймемо рівняння “ідея = сенс буття” за аксіому. Наступний крок буде дуже легким - додаємо ознаки національності у кожну частину рівняння і виходить: “Національна ідея - це сенс буття нації”. Просто і яскраво. Платон, як відомо, теж не мав наукового ступеню, а тому з його постулатами працювати легко і приємно. Є сенс буття людини, а є - нації. Логічно. Тим більше, що примат ідеї Платон не обме-жував персональним рівнем і розповсюджував на все людство взагалі.

Вибудовується цікава вертикаль - людина-нація-людство, і у кожного існує ідея, вона ж сенс існування. Як вам? Нам дуже сподобалася - передусім зрозумілістю, бо з дитинства відчуваємо відразу до складних термінів і вважаємо, що науковець, який не може простими словами пояснити предмет досліджень, сам не знає, чим займається.

Російський філософ Володимир Соловйов додав від себе, що національна ідея - це не те, що сама нація думає про себе, а те, що про неї думає Господь Бог. Бачите? Можна, виявляється, сказати зрозуміло. Власне на цих двох визначеннях і пропонуємо побудувати пошуки нашого Грааля, чи то пак національної ідеї.

Отже, в чому сенс буття нації? Для чого нас послав на цю землю Бог? Зрозуміло, питати треба в нього самого, тобто в Господа, але тут проблема - жодної відповіді не отримаємо. І попи не допоможуть - цим хлопцям нема коли спілкуватися з Богом, бо треба свічки ліпити, храми будувати, політикою займатися, тому з будь-якого питання вони одразу посилають до Біблії, а там, як на гріх, про українців жодного слова. Та й про німців нічичирк, і про поляків, і про грузинів - майже все виключно про євреїв. Не сумніваємося, що коли шукати в Біблії сенс буття євреїв, обов’язково знайдеш. Але як розібратися з іншими націями? Тут святі книжки не допоможуть. Доведеться блукати практично навпомацки.

Але то нічого. Не першина нам блукати. На нашому боці логіка та передові математичні методи. Наприклад, метод аналогій. Ми з вами погодилися, що людина має сенс буття. Хто вважає, що не має - ваше право, просто у такому випадку немає про що говорити. Немає сенсу буття, немає сенсу його шукати. Але якщо є - все значно цікавіше. Звісно, знайти цей самий сенс буття не просто. Але тут є до кого звернутися по допомогу. Хто в нас професійно займається пошуком сенсу буття людини? Ну, по-перше, філософія. По-друге, література. По-третє, образотворче мистецтво, та й навіть музика не від того - принаймні, так нам колись пояснювали побудову дев’ятої симфонії Бетховена. Усі вищезгадані різновиди розумової діяльності людини опікуються вивченням місця людини в світі та визначенням - що добре, що погано, що гарно, що потворно, де гармонія, а де дисонанс. Вони досліджують базові критерії усвідомлення людиною світу й таким чином розв’язують одвічну проблему сенсу її існування.

Тепер давайте зайдемо з іншого боку. Математика зве цей метод методом крайніх точок. У людства, кажуть, теж є сенс буття. Господь Бог, створюючи першу людину, щось мав на увазі, чи не так? І Перший (не хочемо писати Адам, бо нас читають не тільки християни) одразу почав думати над сенсом буття роду homo sapiens. Ну, а за ним - інші. Отже, хто займається вивченням сенсу буття людства? Ну, по-перше, філософія, по-друге, література… і так далі, включно з музикою та образотворчим мистецтвом. Бо сенс буття людства і сенс буття окремої людини пов’язані безпосередньо та дуже щільно. Бачите, як воно цікаво виходить - дві крайні точки, людина і людство, а вивчають їх одні й ті самі науки та мистецтва.

І нам залишається тільки відповісти на останнє запитання - хто займається пошуком сенсу буття нації? Вгадуйте до третього разу. Правильно - філософія, література… тільки тепер уже національна філософія, національна література, національна музика і так далі, разом - національна культура. Українська музика шукає звуки, які українцям здаються гармонійними, живопис - відповідно підбирає кольори, сюжети та композицію, які відповідають українському баченню. Не вірите? А от вам приклад - американські художники радянського походження Комар та Меламуд зробили цікавий дослід -вони провели опитування серед населення, аби з’ясувати, які людям подобаються кольори, які сюжети, композиція і так далі, а потім, за підсумками опитування написали картини “на вимогу” нації. Дослід проводився у США, Німеччині, Росії та Україні. За зізнанням авторів, вони навіть не чекали, що між російською та українською версіями буде така велика різниця. Українська картина вийшла найменш парадоксальною - пейзаж з церквою та тополею, такий собі середньоукраїнський краєвид. Зате росіяни забажали побачити на полотні одночасно релігійний сюжет, дітей та тварин. І вийшла картина “З’ява Христа ведмедю”.

Очевидно, що живопис - штука національна. Та й література теж. Оксана Забужко у своїй книжці про Лесю