Читати книгу - "Закон Братів Капранових"

багато. Не чекайте, поки хтось централізовано організує цей процес “на європейському рівні”. Кобзарство тримається на особистій ініціативі. Давайте їздити по людях і залишати після себе книжки у їхніх хатах. Це - єдиний шанс на виживання в умовах агресивної глобалізації. Шевченко окнижив колись українських кобзарів і зробив їх безсмертними. Тепер збережена завдяки йому традиція може стати у пригоді розгубленим нащадкам.

У лицарських романах популярним був такий прийом - головний герой батьківським мечем здобуває перемогу. То може, й нам варто вдатися до батьківської зброї? Зняти з запилюжених полиць і начистити, щоб ворог лякався самого її блиску.

P.S. Уважний читач спитає, напевне: “Панове-брати! А навіщо перед матеріалом поставили ви той епіграф?”

А ми ще раз по-одеському відповімо запитанням: “А чи не здається Вам, уважний читачу, що уявлення пересічних українців про Шевченка не дуже відрізняються від тих, які мав процитований нами японець?”

Для книги “Мій Шевченко” 2007 р.

Про Табачника, Гітлера і національну українську ідею

За цей матеріал ми дякуємо Дмитрові Табачнику. Так-так, тому самому знаменитому віце-прем’єрові уряду Януковича. В історію України цей пан увійде завдяки податкам на книжки 2004-го року та заявам про українську національну ідею і місце україномовної інтелігенції 2007-го. У 2004-му українські письменники у відповідь спалили свої невидані рукописи. У 2007-му дружно посміялися. Ну, звичайно - чи заслуговують висловлювання “гуманітарного” віце-прем’єра на іншу реакцію? Але, з іншого боку, якось образливо чути, що національною ідеєю українців є добробут. Усяке в нашій історії бувало - Хмельниччина, Коліївщина, отаманщина, партизанщина і, врешті-решт, Помаранчева революція, - різні прапори, транспаранти, корогви, але на жодному не було написано “Добробут”. Та й навіть нічого схожого: воля, незалежність, віра, помста, навіть демократія - але не добробут. І справа тут не тільки в Україні - ми просто не можемо уявити собі націю, яка одностайно підіймається на війну за добробут. Це вже якась банда, а не нація, погодьтеся.

Але геть емоції - подякуємо ворогам за те, що мобілізують нас на боротьбу, та візьмемося до справи. Спробуємо розібратися у проблемі раз і назавжди, щоб не давати можливості різним пустобрехам ганьбити наших з вами батьків і дідів.

Питання національної ідеї постало на всьому пострадянському просторі відразу після виникнення незалежних держав. Воно й не дивно - комуністичні ідеали розвіялися, залишивши порожнечу, яка наполегливо вимагала заповнення. Що характерно - перший голос у хорі пошуковців нових ідей завела Росія. Здавалося б, у країни з такими давніми традиціями не повинно виникати питань. Але ще дивнішим виявилося те, що за шістнадцять років “старший брат” не просунувся у цьому напрямку бодай на крок. Як Єльцин свого часу заявив, що національна ідея терміново необхідна новій Росії, так Путін нещодавно зізнався - не вдалося її віднайти. Немає у Росії національної ідеї, - сумно зітхнув Володимир Володимирович, затягаючи зашморг на енергетичному горлі Європи. На жаль, немає. І ми можемо тільки приєднатися до цього жалю.

Наш рідний Кучма тим часом не дрімав, а впевнено твердив, що українська національна ідея не спрацювала. Була, мовляв, але не спрацювала. Його теж можна зрозуміти - директорська психологія диктує директорські критерії: працює, чи не працює. Машина, людина, ідея. Працює - значить, добра. Не працює - рекламацію виробнику, хай лагодить. І виробник, до речі, знайшовся. Науковці заявили, що розробили нову національну ідею. Історія просто анекдотична. Ми не втримаємося від цитати:

“Треба затверджуватися як самобутня та процвітаюча європейська нація, яка реалізує своє творче покликання, життєдіяльність якої базується на принципах гідності, а розвиток, свободу і права якої захищає сильна демократична держава.” Саме таке формулювання української національної ідеї офіційно запропонував Центр українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.” (www.ukraine.ru)

Таке хитромудре визначення наші науковці отримали шляхом (тримайтеся за щось) всеукраїнського опитування населення! У дослідженні вони використовували методи психосемантики, контент-аналізу, корекційного та факторного аналізів (а ви думали!), ну і в результаті продукували наведену вище формулу. Було це 2001 року. Однак інші опитування, вже року 2007-го, показали, що 65% населення України вважають: національну ідею досі не сформовано. Дарма, виходить, старалися професори разом зі своєю психосемантикою.

До когорти славних пошуковців національної ідеї долучилися й політики. Наприклад, Інна Богословська запропонувала тезу: “Україна - це я”. Янукович під час передвиборчої кампанії 2004 зізнався, що за його уявленням, національна ідея - це коли ти можеш бути щасливим. Адміністрація ж Президента Ющенка заявила, що національна ідея - це європейська Україна, помісна церква, свобода, повага до прав людини і, пробачте за повтор, європейський вибір. Немовби визначення “європейська” не включає в себе свободу, права і той самий вибір. Ну а якщо включає, чим тоді українці відрізнятимуться від інших європейців, наприклад, поляків? Хіба церквою?

Розважати вас подібними історіями можна без кінця. Однак ситуація складається більш ніж дивна. Ну гаразд, ми - нація колоніальна, на національну ідею не спромоглися, і це зрозуміло. Але, якщо вірити Путіну (спробуй-но не повірити!), наша колишня метрополія теж із цим питанням не визначилася. Оце вже по-справжньому дивно. Скажіть, будь ласка, як може не бути національної ідеї в народу, який створив одну з найбільших імперій світу? Мінін із Пожарським виганяли наших козаків з Москви без жодних ідей? Просто так, по п’яні? Петро І замордував десятки тисяч кріпаків на будівництві Петербурга з примхи? Російсько-Турецькі війни - помилка цариці-німкені? А партизанщина 1812-14 років вигадана Толстим та іншими продажними писаками?

Ми, звісно, не науковці, не філософи, навіть не бозна-які розумники - але пробачте, щось тут не те, навіть на перший погляд пересічного ока. Щось Путін із Єльциним не додивилися. І Кучма не допетрав. Щось у цім питанні складніше, а може, й простіше, ніж вважають ці мудрі голови.

Давайте спробуємо розібратися самотужки - врешті-решт, ідея ж національна, а ми з вами є представниками нації, потенційними носіями цієї самої ідеї. Давайте помаракуємо разом, тим більше, що інформації зараз не бракує - заходимо в інтернет, набираємо у пошуковій системі “національна ідея”… ось, будь ласка, 371370 посилань. Давайте сайт за сайтом вивчимо усі та відразу зрозуміємо… Жарт, звичайно. Але переглянути основні статті не гріх. Отже, перше, що впадає в око - вчені поки не дійшли спільної думки, що воно таке, національна ідея. Ви не повірите - але вони самі не знають, чого шукають. Це нагадує старовинну історію про пошуки Грааля: шукали всі, але весь час сперечалися, що ж воно таке - Грааль. Одні християни вигадали, що це чаша, інші з