Читати книгу - "Фауст"

шалапут,

То я йому зроблю капут!

Фауст, Мефістофель.

Фауст

Отак, як там, в каплиці, за вікном

Проблискує лампадка невгасима,

А далі ледве-ледве блима,

І тьма згущається кругом, —

І в мене в серці споночіло.

Мефістофель

А в мене якось ниє тіло,

Мов у кота, що по щаблях,

По ринвах крадеться на дах;

А на душі вже так цнотливо…

Злодійкувато й похітливо…

То вже по жилах жбуха, б'є

Вогонь Вальпуржиної ночі,

Що післязавтра настає, —

Тоді й до сну байдужі очі.

Фауст

А скарб тоді підніметься мені,

Що он мигоче в глибині?

Мефістофель

Так, ти зрадієш — не сказати;

Казанчик вигулькне пузатий:

Я якось зазирнув згори —

Які там гарні таляри!

Фауст

А там нема якихсь окрас

Для любої моєї кізки?

Мефістофель

Чому ж, я бачив там якраз

Чудових перел зо три низки.

Фауст

Гаразд! Не хочеться мені

Іти до неї впорожні.

Мефістофель

Чого ж на себе нарікати,

Як можна й даром скуштувати?

Ось зорі сповнили всю неба глибину,

Нам можна братися за діло.

Я їй моральної утну,

Щоб їй скоріше закортіло.

(Співає, приграючи на цитрі).

Катрусю, чом

Стоїш смерком

Попід вікном

У хлопця, що ти любиш?

Гляди, гляди,

Не йди туди,

Побійсь біди —

Віночка там загубиш.

Йому дарма;

Зведе з ума —

Лишайсь сама,

Заломлюй білі ручки!

Кохать — кохай,

А розум май,

Не потурай,

Доки не дасть обручки!

Валентин

(виступає)

Кого ти надиш? Сакрамент!

Розпроклятущий щуролове![45]

Строщу я вщент твій інструмент,

Те ж буде вмент і співакові!

Мефістофель

Готова цитра, кидай в грязь.

Валентин

А зараз череп тільки хрясь!

Мефістофель

(до Фауста)

Ну, докторе, яви одвагу!

Сміліш! Я ж поруч ось стою!

Виймай мерщій із піхов шпагу!

Коли! Штирхай! Я відіб'ю.

Валентин

Ану ж відбий!

Мефістофель

А чому й ні!

Валентин

Іще!

Мефістофель

Давай!

Валентин

Сам чорт на його стороні!

Це що ж таке? Мов руку одняло…

Мефістофель

(до Фауста)

Коли!

Валентин

(падаючи)

Ой-ой!

Мефістофель

От і готов, дурло!

Тепер тікаймо звідси пріч!

Ти ж чуєш, здійняли вже галас.

Поліція б зі мною не змагалась,

А карний суд — то інша річ.

Пішли.

Марта

(у вікні)

Сюди! Сюди!

Гретхен

(у вікні)

Вогню! Вогню!

Марта

Рятуйте, завели різню!

Народ

Убитий ось один!

Марта

(виходячи)

А вбивці ж де? Втікли куди?

Гретхен

(вибігаючи)

Хто це?

Народ

Це матері твоєї син.

Гретхен

Всевишній! Пощади!

Валентин

Вмираю! Скоро вимовить,

Зробить — іще скоріш.

Баби, покиньте скиглить-вить

І слухайте пильніш!

Всі обступають його.

Ти, Гретонько, ще молода,

Ума в тобі шукать шкода, —

Ідеш ти не туди…

Що робиш, треба дороблять:

Коли вже з тебе вийшла…

То хоч на всю блуди!

Гретхен

Ой брате! Боже! Ти ж ганьбиш…

Валентин

Та ти хоч Бога вже облиш.

Що сталось — не розстанеться,

Що має стати — станеться.

З одним ти нишком впала в гріх,

А там і троє буде їх,

А дійде до дванадцяти —

З всім містом будеш знаться ти.

Як тільки вродиться ганьба,

її ховає сповитуха,

Нічної темряви габа

їй покриває очі й вуха.

її не пізно і приспать ще,

Та ось вона росте, зроста

І ходить гола запроста,

Хоч їй від того і не краще.

Та чим гидкіш її лице,

Тим більше їй потрібно це.

Вже скоро, скоро прийде час,

Коли всі чесні люди в нас

Од тебе, лярво, відсахнуться,

Як од прокази, віджахнуться.

Як в очі будеш їм глядіти

Після такої страмоти?

Тобі каблучки не одіти,

До вівтаря не підійти

І не кружляти більш у танці

У гарній сукні-мережанці…

Заб'єшся в темний кут навіки

Поміж старці, поміж каліки,

Й як Бог простить гріхи твої, —

Будь проклята ти на землі!

Марта

Та не гніви блюзнірством неба!

Самому каятися треба!

Валентин

Якби я міг, я б задушив

Тебе тут, звіднице мерзенна,

І, певне, в Бога б заслужив

На віки вічні розгрішення!

Гретхен

Ой муки люті! Брате мій!

Валентин

Замовч, кажу, ридать не смій.

Це ж сором твій мені на кару

Завдав смертельного удару.

До тебе, Вишній Судія,

Іду солдатом чесним я.

(Умирає).

Собор

Служба Божа. Органи і півча. Гретхен серед юрби народу.

Позад неї Злий дух.

Злий дух

Не так бувало, Гретхен,

Коли ще невинна

Ти йшла до вівтаря,

З пошарпаної книжечки

Молитви лебеділа

І гра дитяча,

І Бог у серці!

Гретхен!

Де в тебе голова?

Яка провина

У тебе на душі?

Ти молишся за душу матері,

Тобою приспану для довгих-довгих мук?

У тебе на порозі кров чия?

А в тебе під серцем

Що там ворушиться,

Ляка й тебе, й себе

Зловісною присутністю?

Гретхен

Горе! Горе!

Коли б позбутися думок,

Що тут і там, і там і тут

Мене гнітуть!

Хор

Dies irae, dies ilia

Solvet saeclum in favilla.

Грає орган.

Злий дух

То неба гнів!

Труба гримить!

Гроби тремтять!

Твоя душа

Із смерті сну

Для мук огненних

Знову вокресла —

Дрижить!

Гретхен

Як би втекти!

Органи ті мені

Дух забивають,

Той спів мені

Мов серце крає!

Хор

Judex ergo cum sedebit,

Quidguid latet, adparebit,

Nil inultum remanebit.

Гретхен

Як млосно тут…

Тяжкі колони

Мене тіснять!

Склепіння

Давить! — Повітря!

Злий дух

Сховайсь! Гріха й ганьби

Не заховаєш.

Повітря? Світла?

Горе тобі!

Хор

Quid sum miser tunc dicturus,

Quem patronum rogatums,

Quum vix justus sit securus?[46]

Злий дух

Лице од тебе

Одвертають святі,

Тобі подати руку

Страшно праведним!

Горе!

Хор