Читати книгу - "Смерть на Нілі"

Той хитнувся.

– Вас цікавить моя думка. Eh bien, усе дуже просто, так? Мадам Дойл помирає та прагне викрити вбивцю, тому, вмокнувши палець у власну кров, пише першу літеру його імені. Так, усе на диво просто.

– Так, але…

Доктор Бесснер збирався втрутитися, та Рейс рішучим жестом змусив його мовчати.

– То ви так вважаєте? – повільно запитав він.

Пуаро повернувся до нього й кивнув.

– Так, так. Це, як я вже сказав, на диво просто! І так знайомо, еге ж? Так часто роблять на сторінках кримінальних романів! Хоча тепер це трохи vieux jeu[35]. Можна припустити, що наш вбивця – старомодний!

Рейс глибоко вдихнув.

– Зрозуміло, – сказав він. – А я спершу подумав…

– Що я вірю в такі мелодраматичні кліше? – закінчив Пуаро з ледь помітною усмішкою. – Але перепрошую, докторе Бесснер, ви хотіли щось сказати?

Бесснер вибухнув потоком гортанних звуків.

– Що я хотів сказати? Тьху! Усе це абсурд! Нісенітниці! Бідна леді померла миттєво. Щоб умочити палець у кров (а, як ви бачите, крові майже немає) і написати літеру «Ж» на стіні… Хм, це дурниця, мелодраматичне глупство!

– C’est l’enfantillage[36], – погодився Пуаро.

– Але ж це зроблено з певною метою, – втрутився Рейс.

– Так, звісно, – серйозно підтвердив детектив.

Полковник запитав:

– То що ж означає літера «Ж»?

Пуаро негайно відповів:

– «Ж» вказує на Жаклін де Бельфор, молоду леді, яка менш ніж тиждень тому заявила мені, що не бажає нічого, крім… – Він замовк, а тоді неспішно процитував: – «…прикласти невеличкий револьвер до її голови, а тоді натиснути пальцем на…»

– Gott im Himmel![37]– вигукнув доктор Бесснер.

На мить запала тиша. Тоді Рейс глибоко вдихнув і спитав:

– Саме так і сталося?

Доктор кивнув.

– Справді, саме так. Зброя малого калібру, мабуть, двадцять два міліметри. Звісно, щоб сказати точно, треба вилучити кулю.

Рейс із розумінням кивнув, потім запитав:

– А що там із часом смерті?

Бесснер ще раз потер підборіддя, звук був не дуже приємний.

– Не скажу надто точно. Зараз восьма година. Враховуючи температуру повітря минулої ночі, я б сказав, що вона вже мертва годин шість, але, можливо, не довше восьми.

– Отже, її вбили між північчю та другою годиною ночі.

– Саме так.

Усі замовкли. Рейс озирнувся.

– А що з її чоловіком? Гадаю, він спить у сусідній каюті.

– Зараз, – відповів доктор Бесснер, – він спить у моїй каюті.

Пуаро та Рейс здивовано глянули на нього.

Лікар закивав головою.

– Так, так. Бачу, вам про це не розповіли. Учора ввечері містера Дойла підстрелили у вітальні.

– Підстрелили? Хто?

– Молода леді, Жаклін де Бельфор.

Рейс різко запитав:

– Він сильно поранений?

– Так, роздроблена кістка. Я зробив усе можливе, але, як ви розумієте, якомога швидше потрібен рентген перелому та відповідне лікування, що неможливо на цьому судні.

– Жаклін де Бельфор, – пробурмотів Пуаро.

Його очі знову глянули на літеру «Ж» на стіні.

– Якщо ми тут уже нічого не вдіємо, то спускаймося, – раптом запропонував Рейс. – Нам виділили кімнату для куріння. Передусім треба з’ясувати всі подробиці минулого вечора.

Вони вийшли з каюти. Рейс замкнув двері й забрав із собою ключ.

– Ми повернемося сюди пізніше, – сказав він. – Спершу треба прояснити всі факти.

Чоловіки спустилися на нижню палубу, де стривожений власник «Карнака» чекав їх біля входу в кімнату для куріння.

Бідолашний був надзвичайно засмучений і стурбований усією історією та хотів якнайшвидше передати цю справу полковнику Рейсу.

– Зважаючи на ваше службове становище, сер, я думаю, найкраще передати справу вам. Я отримав наказ бути у вашому розпорядженні через ту… іншу справу. Якщо ви візьметеся й за це вбивство, я прослідкую, щоб усе було виконано так, як ви забажаєте.

– Просто чудово! Почнімо з того, що цю кімнату треба звільнити для мене та мсьє Пуаро на час розслідування.

– Звичайно, сер.

– Поки що все. Повертайтеся до своїх справ. Я знаю, де вас знайти.

Трохи заспокоївшись, власник вийшов з кімнати.

– Сядьте, Бесснере, і розкажіть докладно про те, що відбулося вчора ввечері, – попросив Рейс.

Вони мовчки слухали гулкий голос лікаря.

– Усе цілком зрозуміло, – озвався Рейс, коли той закінчив свою розповідь. – Дівчина накрутила себе, у цьому їй допомогли кілька склянок джину, а тоді вистрелила в чоловіка з револьвера калібру двадцять два міліметри. Потім пішла в каюту Ліннет Дойл і застрелила її теж.

Доктор Бесснер похитав головою.

– Ні, ні, я так не думаю. Не думаю, що це було можливо. По-перше, вона не написала б першої літери свого імені на стіні. Це ж смішно, nicht wahr[38]?

– Вона могла, – не погодився Рейс, – якщо була засліплена злістю й ревнощами, як сама каже, то могла й захотіти лишити підпис під злочином, так би мовити.

Пуаро похитав головою.

– Ні, не думаю, що вона така примітивна.

– Тоді є лише одна причина для цієї «Ж». Це навмисне написав хтось інший, щоб кинути підозри на дівчину.

Лікар погодився:

– Так, але злочинцю не пощастило, бо, бачте, не лише несхоже, що юна Fräulein[39]скоїла вбивство, але також, гадаю, це просто неможливо.

– Чому?

Бесснер розповів про істерику Жаклін та обставини, через які міс Бауерз мусила піклувалася про неї.

– І я думаю, ні, я впевнений, що міс Бауерз залишилася поряд із нею на всю ніч.

Рейс сказав:

– Якщо так, це дуже спрощує справу.

– Хто виявив злочин? – запитав Пуаро.

– Служниця місіс Дойл, Луїза Бурже. Вона, як завжди, пішла покликати господиню, побачила її мертвою, вибігла з каюти й упала просто в руки стюарда. Він пішов до власника, а той прийшов до мене. Я знайшов Бесснера, а потім прийшов по вас.

Пуаро кивнув.

– Треба повідомити Дойлу, – запропонував Рейс. – Кажете, він усе ще спить?

– Так, він і досі в моїй каюті. Учора ввечері я дав йому сильне заспокійливе, – відповів доктор.

Рейс звернувся до Пуаро.

– Ну, – сказав він, – гадаю, більше ми доктора не затримуватимемо, так? Дякую вам.

Бесснер піднявся.

– Я поснідаю, а потім повернусь у свою каюту, гляну, чи прокинувся містер Дойл.

– Дякую.

Бесснер вийшов. Двоє чоловіків поглянули один на одного.

– Ну, що думаєте про це, Пуаро? – запитав Рейс. – Доручаю цю справу вам, а я виконуватиму ваші вказівки. Кажіть, що потрібно зробити.

Пуаро вклонився.

– Eh bien. Нам потрібно призначити слідчу комісію. Гадаю, спершу треба перевірити правдивість історії, що сталася минулого вечора. Тобто ми повинні допитати Фанторпа та міс Робсон,