Читати книгу - "Енергія Істини - Пролог (e/verity - Prologue), SigmArs"

— Отож, зі мною сталася така ось, неприємна подія — повідомив старик. — Один мій знайомий перед відправкою, забув покласти їжі в дорогу зовсім. Можу я попросити такого ввічливого юнака поділитися невеличким шматком хліба зі мною, в такій жахливій ситуації?

— Н...не турбуйтеся, я не залишу вас в таку хвилину, — волія допомогти, Бернард простяг великий кусок, спів мірний третині буханки потребуючому чоловікові.

— Ось, тримайте. Тим більше, у мене більш ніж достатньо їжі на цю тривалу подорож. Моя матуся зазвичай дуже переймається за мене тому, коли навіть за сусідній пагорб ходив нагадувала цілий мішок.

Бернард вирішив на хвилинку відвернутися, щоб знайти флягу з водою, і прибрати залишок хліба в сумку, а для того відвернувся. Вже за мить, коли юнак звернувся, він відчув щось темне позаду, і обережно, з побоюванням обернувся.

Але відчуття різко пропало, як і цілий батон, що тримав старець у руках секунду тому, просто зник. Тільки декілька помітних крихт лежало на дошках.

А старий, вільно вхопившись за краєчок повозки, зчищав зуби довжелезною палицею. Виглядало м'яко кажучи не культурно.

— Вибачте, шановний, стара звичка, — посміхнувся старий. — Я просто був такий голодний в цю мить через свого дурного помічника.

Бернарду здалося чи зуби того виглядали гострішими від звичайних, але за мить все прийшло до норми.

(— Може я на сонці пере грівся?) – розмислював хлопець

— А…пробач, виглядало не дуже. Я аж просто цілий день не їв.

(— Здається, якийсь занадто «дикий» апетит), — подумав Бернард, дивлячись з непорозумінням на старця. — Ніколи не бачив, щоб простий чоловік за три секунди з'їв великий шматок, розміром з дві голови.

(— Більше їжі я йому не дам)

— Який чудовий смак був у хліба. Маша мати реально майстриня в приготуванні страв. Передайте слова шани від мене. Дякую за добродійну справу, що ви зробили. Не хвилюйтесь, в боргу я вам не залишуся, просіть що завгодно, — яскраво посміхаючись, аж до мурашок, запропонував старець юнакові.

— Дякую, але мені нічого не потрібно. Буду вважати, що це безкорисливо. Ось тримайте, ще спробуйте чистої води з джерел, — промовив юнак, передаючи цьому старцю маленьку флягу з питною водою, набраною в джерелі біля дому. За вашу великодушну, далеко не скромну допомогу я все одно поділюся з вами дуже цінною інформацією, яка, я впевнений, вам раніше була невідома.

— Що ж ви вирішили мені повідати? — зацікавився юнак.

— Отож, вже понад 20 років займаюсь передбаченням подій за знаками природи. Так от, перед відправленням у дорогу, обійшовши околиці вашого чудового містечка, я, як фахівець у дикій природі, спостерігав за звірами, що там мешкали. Усвідомивши, як щось продовжує тримати їх в постійному напрузі й страху, зрозумів жахливу істину. Існує ймовірність, що це якась невідома темна магія. І за чутками мешканців вашого містечка, ніхто не бачив чогось подібного раніше. Також я знаю, що така активність була пов'язана з появою різних істот. Хоча я майже не бачив їх протягом свого великого життя, але знав, що вони мешкають тільки у районах великого хребта, що простягається на заході. Там, через особливості рельєфу й давню, невідому історію цього місця, магічна енергія лається потоком. Або ж ближче до великих озер, на кордоні з дикими болотами. Хоча в таке важко повірити, але у мене погане передчуття.

Ця цікавий розповідь старця трохи насіпіла. Він десь вже чув про цю так звану "темну магію", то з книг, то звідкись ще. Але оскільки Бернард особливо не душе тямив навіть у звичайну магію, про темну взагалі не думав.

— І до речі, не хвилюйтесь щодо втраченої води, - додав старець. — Я знаю, тут поруч є одне джерело, так що ми зможемо набрати її вдосталь…