Читати книгу - "Пограємо в любов, Зоя Лістрова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- І ти пропонуєш тут жити? Навіть шкарпетки валяються.
- Вибач, я зараз все позбираю.
- Не варто. Ми йдемо з цього барлогу.
- Куди?
- У мою затишну нірку.
- То там же, твої батьки, брат. Ми їх бентежитимемо.
- Чим? - Я стояла близько до нього і дивилася в очі.
- Може, в готель, а сюди викличу службу, вони наведуть лад.
- Тут все треба прибирати. Думаєш я спатиму на ліжку, на якому у тебе всякі спогади.
- А мені, дуже хотілося би дізнатися про твої спогади. И взагалі, про шо ти думаєш. Чи про мне думаєш, чи я досі тебе не хвилюю.
- Германе, кажуть «Бійся своїх бажань. Вони можуть справдитися.» Тобі не сподобається мої спогади.
- Тоді краще і ти забудь свої спогади.
- Давай не говорити про це.
- Добре.
Можливо навпаки, це був той момент, коли треба було поговорити. Чи не зараз, ще не час. Можливо, взагалі не треба згадувати.
Я подзвонила до мами, сказала, що ми кілька днів поживемо у моїй кімнаті. Попросила, щоб вона забрала всі альбоми і фотографії.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пограємо в любов, Зоя Лістрова», після закриття браузера.
