Читати книгу - "По сусідству з дияволом, Наталія Савінова (SiN eVa) "

Розділ шістнадцятий. Злочин і кара.

Наступні десять хвилин стали жахом для Тесс. Вона намагалася кричати та кликати на допомогу. Вона намагалася благати про милість Оскара та його приятеля, але вони зовсім не велися на її слова. Її витягнули з машини і перш ніж почати роздягати, кілька разів вдарили по обличчю, викликаючи палаючий біль та легке запаморочення. Коли ж вона прикрила обличчя руками, Оскар голосно розсміявся і схопивши її за волосся з силою вдарив кулаком в живіт, змусивши Тесс зігнутися навпіл.
Водій допоміг Оскару притиснути дівчину до машини і почав розтібувати маленькі гудзики на її картатій сорочці, що як і вузькі джинси стали невеликою проблемою для хлопців і відтягували час від розваг. За те що Тесс обрала такий одяг, Оскар кілька разів стис її шию і вдарив головою об капот.
Тесс була близька до того, щоб здатися і підкоритися Оскару, уникнувши зайвих побоїв. Але в якийсь момент зрозуміла, що після цього не зможе пробачити себе і при нагоді вкусила приятеля свого колишнього хлопця за внутрішній бік зап'ястя. Вона відчула трохи гіркий і солоний присмак крові, і виплюнула шматочок відгризеної шкіри. Хлопець репетував як скажений і притискав закривавлену руку до грудей, шаленими очима дивлячись в обличчя дівчини, що мала бути жертвою в цьому спектаклі. Тесс переключилася на Оскара, що заливався сміхом і продовжував позбавлятися зайвих речей, відкинувши у бік другий кед та врешті розтібнувши останній гудзик на її джинсах.
– Білка, ти змінилася! Якщо будеш такою ж запальною, то ми можемо отримати шалені емоції.
– Ця сука відірвала мені шматок шкіри! – прогарчав водій, перев'язуючи руку хусткою, яку він витягнув з кишені. – Я хочу її відпиздити спершу, щоб вона не насмілилась повторити таке!
– Так і буде. – запевнив приятеля Оскар і, схопивши Тесс за ногу, різко потягнув вниз.
Вона кілька разів вдарилася головою та спиною, перш ніж опинилася на землі. Лише встигла закрити обличчя рукою, як отримала удар в живіт, що буквально розривав її зсередини своїм гострим болем. І Оскар не збирався зупинятись. Удари були ритмічними і досить сильними. В якусь мить біль розлився по спині, віддаючи поштовхами у різні боки, та опалюючи груди. Кілька разів удари припали в промежину, від чого Тесс ледве не втратила свідомість. Скрутившись в позу ембріона, вона намагалась захистити обличчя і груди, стискалась усім тілом, та все це було марним.
Оскар не збирався зупинятись, дозволивши своєму приятелю продовжити побиття. Молодик змусив Тесс підвестися з землі, схопивши її за волосся, а коли вона це зробила, притис її тіло до капоту і кілька разів вдарив ребром долоні по обличчю. Тесс відчула, як тріснула шкіра на правій брові, і кров теплим струменем залила набрякле око. Після чергового удару її рот заповнився кров'ю, яку вона сплюнула злегка прочинивши губи, які горіли вогнем від болю.
На якусь мить вона знепритомніла, не відчуваючи ні болю, ні свого тіла. А коли її сильними поштовхами привели до тями, то зрозуміла, що позбавлена верхнього одягу і знову опинилася землі. Оскар і його приятель стояли над нею, посміхаючись задоволено і бридко.
– Ну все, білка. – Видихнув Оскар і нависнувши над нею, почав розтібувати ширинку на своїх джинсах, приспускаючи їх вниз. – Тепер буде найцікавіше.
– Давай швидше, мені по ходу до лікарні треба! – повторюючи за своїм приятелем, водій сплюнув і приспустив свої спортивки.
– Побачимо як швидко вона набридне мені! – облизнувши свої губи, Оскар опустився на праве коліно. – Треба було погоджуватись ще коли ми були разом!
Тесс дивилася лівим оком на єхидну усмішку хлопця, що витягнув свій збуджений член. Оцінивши безвихідь ситуації, Тесс зробила вдих і зібравши залишки своєї гордості, вдарила Оскара по мошонці, викликавши на його обличчі перекошення від болю. Він заволав шаленим голосом і впав на бік, прикриваючи руками травмований орган.
Користуючись паузою, Тесс відповзла від нього, спираючись на лікті і спробувала підвестись, але їй не вистачало сил.
– Що ми з нею церемонимося?! – заволав водій і стрімко рвонув до своєї жертви, але чомусь зупинився за півкроку від неї. – Що за херня?
Тесс не зовсім розуміла, що відбувалося. Її накривали хвилі палаючого болю, що змішалися з запамороченням і нападами нудоти. Орієнтуючись на світло фар, що освітлювали частину простору, Тесс каламутним поглядом подивилась по сторонах, викликавши новий приступ нудоти і знесилено розслабила шию, опустивши голову на землю. А наступної миті завмерла усім тілом, почувши зовсім близько від себе звіриний рик. Вона майже не дихала, коли її щоки торкнулося щось мокре й холодне. Це щось торкалося її щоки і продовжувало гарчати.  
А ще через кілька секунд пролунав тріск гілок, що посилювався під вагою швидких кроків і впевнений чоловічий голос, який застерігав прислухатись до нього:
– Що тут відбувається? 
– Прибери свою псину! – заволав Оскар, прийшовши до тями і бажаючи помсти, швидко натягнув джинси, прикриваючи свої чоловічи причандалля.
– Арк, охороняй! – наказав чоловік у мисливському камуфляжі своєму чорному бультерєру, який продовжував обнюхувати Тесс. – То що тут відбувається? – повторив своє запитання, направляючи зброю на підозрілих молодиків.
– Дядько, бери свою псину і вали звідси! – пригрозив Оскар. – Мій друг син прокурора і ти не розумієш у що вплутуєшся!
– А я не місцевий, мені не треба розуміти нічого. – так само монотонно відповідає незнайомець і пересмикує затвір на мисливській рушниці. – Та й ліцензію на полювання маю! А в такій темряві можна і не розібратися кого я підстрелю, адже ви поводитесь як дикі кабани, то й кулю в лоба отримаєте! Та й Арк знає як виглядають дикі звірі.
– Дядько, просто йди куди йшов! – Підключився водій. – Тобі не потрібні проблеми!
– Ну це ще треба подумати у кого можуть бути проблеми, – в голосі чоловіка почулась насмішка. – А у мене їх і не буде! Не сьогодні!

П'ять пропущених дзвінків від сусідки насторожували. Та він не міг раніше відволіктись на свій телефон, адже перемовини з потенційними партнерами були занадто необхідними та заздалегіть спланованими. Елліас сів у машину і лише зараз почав передивлятись пропущені дзвінки та непрочитані повідомлення. Підозрілим були і пропущені дзвінки від Амалії, їх було двадцять вісім.
Щось в його голові перемкнулось, коли він прочитав останне з повідомлень від Амалії: «Вона вже вдома, але все дуже погано». Елліас напружився усім тілом і пробігся очима по попереднім повідомленням, розуміючи, що запізнився. Його переповнювали яскраві емоції, що змінювалися від цікавості до вищого ступеня роздратування та гніву.
«Елліас, візьми слухавку!»
«Елліас, Тесс втрапила в справжню халепу!»
«Елліас, її колишній везе її за місто!»
«Елліас, допоможи!»
 Йому вже було все одно на ті зустрічі, що були заплановані на післяопівночі. Він зрозумів, як сильно підвів дівчинку, якій обіцяв завжди бути на зв'язку. Елліас не міг навіть уявити, що сталося з Тесс і вже почав ненавидити самого себе. Ненавидів не лише тому, що спізнився чи не зміг стримати своєї обіцянки, а тому що дозволив собі та їй повірити у їхні дивні відносини. Він уже мчав до неї як божевільний, проклинаючи всіх і все, чудово розуміючи які наслідки можуть бути і як він облажався.
– Су-ка, та щоб тебе! – Вилаявся Елліас, не звертаючи уваги на перелякані обличчя сусідів, що буквально втиснулися в стіну будинку, коли він різко зупинив машину за півметра від них.
Він швидко піднявся на поверх і натиснув дверний дзвінок, але ніхто не поспішав відчиняти.
– Сусідко, відчини двері, інакше я винесу її до їбенів! – прогарчав Елліас і кілька разів вдарив кулаком у двері. Він був неймовірно злий і його терпіння майже не залишилося. Він знав, що вже не спроможний контролювати себе і готовий піти на крайні заходи.
Двері відчинила сумнозвісна кузина. Дівчина виглядала зовсім інакше ніж Елліас памятав, не така зухвала, спокійніша і злегка розгублена. Вона мовчки показала на двері кімнати в якій ховалася Тесс, а сама пішла до себе. Елліас хотів було щось запитати, але передумав. Нема коли йому розтягувати соплі. Він повинен побачити це дурне дівчисько, яке влипло в чергові неприємності саме тоді, коли він не міг бути на звязку.
– Сусідко! – гаркнув Елліас, відчинивши двері до її кімнати, що була не замкнена. – Су-ка.
Тесс почула роздратований голос і рефлекторно стиснула сильніше мобільний телефон і натягла ковдру на голову. Вона не хотіла, щоб Елліас бачив її такою розбитою. Вона була знищена морально і не хотіла щоб єдиний чоловік, який має значення в її житті, подумав про неї щось погане. Хоча вона і була наївною і до біса дурепою, але ніхто не застрахований від дурниць.
– Тесс, – більш м'яко покликав Елліас і повільно потягнув край ковдри. Вона спробувала втримати своє прикриття, але він не дозволив і легким ривком відкинув його на підлогу.
Сяк-так впоравшись з болем у ребрах, вона підтягнула коліна до грудей і завмерла у звичній собі позі ембріона. Сховавши обличчя у своєму волоссі, Тесс сподівалася, що він просто піде, залишить її одну, не буде дивитись і допитувати. Вона знала, що її сусід занадто наполегливий, і з легкістю зламає її оборону.
– Тесс, подивися на мене. – покликав він м'яко, наскільки міг це зробити. Але дівчинка лише сильніше втиснулася в ліжко. 
Елліас стиснув пальці в кулаки, усвідомлюючи чому вона так поводиться і видихнув свій гнів. Він вже мав уяву, чому вона не дозволяє собі подивитись на нього, і не бажає щоб він дивився в її обличчя. Нічна сорочка Тесс була досить довгою, але все ж таки не змогла приховати всіх придбаних вад на ніжній шкірі. Свіжі синці та ссадна, що були слідами насильства просто вибивали землю з-під його ніг та перекошували рівновагу.  
Якоїсь миті його терпець увірвався. Елліас не став чекати поки Тесс сама дозволить відкритися. Він і так був неймовірно терплячим і м'яким із нею. У його світі не було таких ніжних дівчат і він не звик сюсюкатися з ними. І щоб щось вирішувати, треба бути цинічним та сконцентрованим. В таких складних ситуаціях треба діяти швидко, інколи сильний стрес лікується шоковою терапією, інколи жертва потребує не жалю, а рушійної сили.
– Сусідко, – Елліас допоміг Тесс сісти на ліжку, утримуючи її за плечі. Відкинув волосся з милого обличчя і буквально впав у ступор від повної картини, що відкрилася йому. – Су-ка! – все що він міг сказати.
Яка тварюка посміла дозволити собі таке?!
Він оглядав її обличчя, фіксуючи кожне садно, набряк та синець. Розбиті губи були вкриті кірками запеченої крові. Права сторона обличчя виглядала гірше ніж здавалося: брова розсічена з трьома скобами, око запливло настільки, що практично не відкривалося. На шиї залишились сліди удушення. Через розріз нічної сорочки на грудях Елліас побачив синці, які відбитками рук покривали незайману шкіру. Він перевів погляд на її руки: права рука стискала розбитий телефон, побілілі кістяки говорили про силу з якою вона утримує свої пальці, а ліва рука висіла як ганчірка.
– Тесс, хто це зробив? – тихо спитав Елліас, намагаючись тримати себе в руках, щоб не злякати її більше. Хоча куди вже більше? Дівча тремтіло як осиновий лист на вітрі і намагалося стримувати сльози.
– Все нормально. – Видихнула вона осиплим голосом. – У них є захист прокурора.
– У них. Су-ка, – він сів навпроти неї навпочіпки і вперся руками в ліжко по обидва боки від її ніг. – Скажи мені їхні імена. – крізь зуби, глухо прогарчав Елліас, чудово усвідомлюючи, що він збирається зробити з цими виродками.
– Я дзвонила тобі. – Видихнула Тесс, і з її вій зірвалася сльоза, а за нею ще одна.
– Пробач мені, Тесс. – Видихнув він, – я не зміг стримати своєї обіцянки. – Поволі взявши її руку, Елліас поцілував холодні пальці і дбайливо палець за пальцем розтиснув їх, вивільняючи телефон. – Я не зміг бути поряд.
– Я знаю.
– Ти розмовляла з поліцією? Вони зняли побої?
– Ні.
– Що ні?! – здивовано звівши брови, він напружився. – Не була чи відмовили у допомозі?
– Вони сказали, що я сама винна. – тихо пояснювала Тесс, радіючи присутності Елліаса.
– Винна в чому? 
– В усьому.
Слово за слово і Тесс змогла розповісти все, що з нею трапилося за його відсутності. Вона розповіла йому, як вона йшла з академії на автобусну зупинку, як зустріла свого колишнього хлопця, того самого якому він одного разу розбив ніс. Як її колишній разом із другом, що виявився сином прокурора, вивіз її до лісопосадки. Абияк крізь всхлипування пояснила, що у них майже все вийшло, адже вона була практично без сил після усих тих побоїв, але потім з'явився мисливець зі своїм собакою.
Чоловік виявився колишнім військовим та ще й не місцевим. Він приїхав полювати на кабана, і вже збирався повертатися додому, але став її випадковим рятівником. Саме цей добрий чоловік відвіз її до місцевого шпиталю, де викликали представника закону, аби зафіксувати побої. Але коли вона назвала прізвище кривдника, виявилося, що в нього це не перше побиття і домагання. І, судячи з деяких відміток у справі, він перебуває на особливому рахунку у прокурора міста, а це означає, що покарати його буде неможливо.
– Це дрібниці. – врешті видихнула Тесс і злегка підняла куточки губ зображуючи посмішку.
– ?! – Елліас уважно подивився на неї. – Сусідко, ти така, – він не міг знайти потрібних слів, щоб висловити те, що про неї думає. – ти зараз скажеш мені їхні імена, потім до тебе приїдуть лікарі і відвезуть на повне обстеження, тобі нададуть потрібну допомогу і ти намагатимешся забути все як страшний сон! Зрозуміла мене? – впевнено сказав Елліас і дочекавшись кивка сусідки, набрав номер на своєму мобільному телефоні і через кілька гудків дав чіткі вказівки. – Збирай хлопців, є справа. Потрібно знайти і покарати пару типів, які мають крила за спиною. По-старому. Я даю дозвіл!