Читати книгу - "Літо обіймів та поцілунків, Емілія Дзвінко"

— Мені так жаль, що твій Юра виявився таким покидьком. Але ми з тобою впораємося з усім. Віриш мені? — обіймаю подругу в знак підтримки.

— Впораємося, — згоджується подруга, — А якщо не зможемо самі, то брати Бойченки нам допоможуть і врятують від всього поганого, — жартує Єва.

— Мені подобається твій план, — усміхаюся.

— Який план? — несподівано цікавиться Данило. За своїми дівчачими розмовами ми навіть не помітили як брати повернулися.

— Мабуть, обговорювали кого з нас першого вб'ють, — пропонує свою версію Лев. — Рекомендую, почати з Дані. З ним легше впоратись.

— Ну, дякую братику за підтримку, — регоче Данило, — Але я впевнений, що Мартуся не допустила б  моєї смерті, бо нам з нею надто добре. Тому першим все ж таки будеш ти, — тицяє пальцем в брата.

Слова Данила запускають хвилю сміху між нами і ми залюбки переміщуємося на терасу, щоб продовжити святкування за накритим столом зі смаколиками, які я сама вибирала до Дня народження Данила.