Читати книгу - "Літо обіймів та поцілунків, Емілія Дзвінко"

Я встала ні світ ні зоря, щоб розвісити повітряні кульки та святковий серпантин у будинку. На щастя, Данило ще спить, бо якби помітив, то обов'язково би пожартував з цього приводу або неприємно кольнув, що брат не оцінить чи щось ще в цьому дусі. Можливо був би правий, але я так перейнялася створенням свята для нього, що вирішила собі не відмовляти ні в чому і зробити так, як мені хочеться.

Єва з Левом приїхали досить рано, чим нас здивували, бо ми чекали їх ближче до обіду. Ми з Данилом зовсім не по-святковому вдягнені побігли до воріт зустрічати гостей. Точніше я побігла, а Данило повільно чимчикував за мною, щоб підкреслити максимальну байдужість. 

—  Марто, я така рада тебе бачити, — міцно обіймає мене подруга. 

—  А я тебе, — у відповідь обіймаю її ще міцніше. — Більше не зникай і не лякай так мене, — кажу Єві. 

—  Не буду, —  усміхається дівчина і переводить погляд на двох братів, які на відміну від нас не поспішають вітатися. Стоять обидвоє насуплені, руки у замкнутих позах і спостерігають за нами як за двома мавпочками в зоопарку. 

—  Ти так і будеш стовбичити чи привітаєш свого брата з Днем народження? — не надто акуратно звертається Єва до Лева. Я одразу стискаю руку Єви, щоб вгамувати її запальний характер. 

— Крихітко, не заставляй мене пошкодувати, що я взяв тебе з собою, — звертається Лев до Єви. В його голосі не відчувається гніву, тож я заспокоюсь і відпускаю її руку.  Помічаю, що брати дуже схожі зовні. Але Данило трохи нижчий від Лева і трохи вужчий в плечах. А ще в нього не має бороди на відміну від брата.

—  В тебе не було вибору, — ніяк не може вгамуватися Єва. 

—  Вибір є завжди, але згоден — я обрав панькатися з тобою, —  відповідає Лев Єві. Відчуваю, що запитань до подруги в мене побільшає. Що означають слова Лева? 

Данило мовчки спостерігає за братом та Євою і на відміну від мене зовсім не дивується почутому. Правда, ледь помітно усміхається, чому я дуже тішуся, бо це краще ніж сваритися чи товкти один одному пики. 

—  З Днем народження, брате, — вітається Лев і дістає маленьку чорну коробочку з кишені джинсів. Якби він дарував її дівчині, то я б точно подумала про обручку. А так навіть не здогадуюсь що там. Хоча страшенно цікаво.

— Невже це те, що я думаю? — здивовано питає Данило.

— Так, я невеликий вигадник в плані подарунків. Але ти здається шукав її вже давно. А я випадково знайшов. 

— Справді шукав, — відповідає Данило. — Дякую, — плескає брата по плечу. З боку виглядають наче й не сварилися. Я знаю про що кажу, бо ми з сестрою навіть коли нас заставити обійнятися виглядаємо наче з'їли щось кисле. Ніякої теплоти чи сестринського зв'язку між нами не відчувається. А тут він явно є, але видно образа де замішане кохання все ж таки сильніша. 

Заходимо всі разом в будинок і Лев одразу помічає мої старання. 

—  Даню, бачу, що ти в надійних руках і свій страх повітряних кульок переріс, — усміхається Лев брату чим мене неабияк дивує і веселить. Не думала, що Данило не любить повітряних кульок. 

—  А ти вже переріс свою «любов» до павучків чи лише бороду собі довгу відростив, щоб здаватися грізним дядьком.

—  Насправді не переріс, я ще й досі ненавиджу павуків, а от моя борода мені подобається, —  демонстративно гладить свою бороду Лев.

— Єдиний плюс від твоєї бороди, що ти тепер трохи менше схожий на мене, — відповідає Данило.

— Це ти на мене схожий, бо я старший, — регоче Лев. 

— Вони один одного варті, — коментує поведінку братів Єва.  

—  Згодна! — відповідаю подрузі, а сама подумки тішуся, що зустріч братів відбулася навіть краще ніж я собі уявляла. Головне, щоб їхній настрій зберігся до кінця дня. 

Брати на деякий час відволікаються на свої справи пов'язані з бізнесом і залишають нас із Євою на одинці. А я користуюся нагодою і розпитую подругу про все, що назбиралося за цей час. Її життя як і моє — пішло шкереберть. Навіть складно сказати в кого з нас ситуація гірша. Чоловік з яким Єва прожила чотири роки виявився шахраєм: обікрав її, видурив чималу суму грошей в Лева і ще в декількох підприємців і тепер всі в люті шукають його або Єву, бо вважають, що моя подруга була з ним заодно. Спочатку Лев також так думав, але швидко зрозумів, що Єва така ж сама жертва як і він. А зараз вони обʼєднали свої зусилля і намагаються спільно знайти її чоловіка, який наче б то вже встиг виїхати в Австрію. Уявлення не маю, як вони його ловитимуть та повертатимуть, але Єва впевнена, що в них з Левом все вийде.

— Що відбувається між тобою і Данилом? — цікавиться подруга.  

— Ми разом проводимо багато часу. І це мені подобається. 

— Марто, ти відповідаєш як дівчинка в таборі відпочинку, — усміхається Єва. — Я вже помітила, що ви проводите багато часу і ще помітила як ти на нього дивишся. Тож така відповідь мене не влаштує. Розповідай усе з початку і бажано з деталями. 

— Ми з Данилом майже одночасно приїхали на ферму. Спочатку він мене страшно бісив, але потім вмовив залишились з ним. Я знаю, що це з боку виглядає досить дивно, бо ми з ним ледве знайомі і я ще й досі багато чого не знаю про нього. Але зараз я почуваюся такою щасливою, — зізнаюся подрузі. — Вперше в житті живу для себе і роблю те, що подобається мені.

— Я рада бачити тебе такою, — усміхається Єва. — Данило добре на тебе впливає. І я навіть не питатиму чи ти з ним спиш, бо і так знаю відповідь. 

— Це сталося не одразу і секс — не найважливіше, що нас повʼязує, — відповідаю подрузі, ніби виправдовуюся за свій звʼязок з Данилом. Хоча це зовсім не так. 

— Марто, я це сказала не тому, щоб присоромити тебе, а тому, що твоє серденько не лише вже зцілилася після зради чоловіка, а й встигло вляпатися по-новому. Я рада за тебе. Данило не схожий на ідеального принца, яким був твій колишній, але як показує життя якраз саме такі — ідеальні принци найчастіше роблять боляче жінкам, бо від них ніколи не очікуєш чогось поганого, — в голосі Єві відчуваю біль, хоч подруга і старається не показувати цього.