Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"

Холодно обирати людину,яка ідеально тобі підходить. З чудовими генами і манерами. Щоб не чекати жодних сюрпризів або ножа у спину.

Чи все ж ця утопія знищить сама себе. Оскільки, всеодно знайдуться закохані за прикладом яких підуть інші. Розбиваючи,при цьому, всю систему у друзки..

Я мала право поплакати на церемонії брата і сестри. Чи я грала роль в своєму театрі.

То вдавати силу і бути сильною не одне і теж. Я даремно не насолоджувалася кожною хвилиною цього дня.

Чому я себе стримувала. Адже бути байдужою, точніше, вдавати її важко. І чи потрібно якщо тобі справді боляче.

Я програю якщо розповім усю правду і вийду на розмову з тим,хто змусив мене усе пережити. Показати свої справжні емоції буде жахливо.

Чи все-таки переживати це кожен раз усередині, згораючи постійно поки не перетворишся на попіл, правильний вибір.

Адже ми сильні. Ми жінки двадцять першого століття з тими самими правами,що і чоловіки.

То почуття зараз лише гра чи я просто загралася настільки, що не можу зупинитися..

Клятви були сказані і на наших очах утворилася нова сім'я. Яка зараз палко обіймалася і не менш пристрасно цілувалася.

Ось воно.. щастя у всіх його проявах і красі. Невже можна відвести погляд від такого. Невже можна не радіти за них настільки, що в самого все здасться добре.

Мимоволі виникає усмішка на обличчі. Далі безліч привітань і найрізноманітніших побажань.

Дехто говорить щиро,але більш стримано. Хтось фальшивий у своїх емоціях,що б'ють,як прорив у трубі.

Одним словом,це справжнє весілля. Проте,як обійтися без святкового застілля.

Яке,до речі, було на висоті. Закуски у різних подачах і поєднаннях,гарячі страви і постійне оновлення столу.

Я,яка ще вранці відчувала страшний голод, десь втратила свій апетит. Особливо тому, що до мене постійно намагався залицятися Владислав.

Серйозно.. подумала я,коли його рука "випадково" опинилася в мене на стегні. Невже я вчора вела себе з ним настільки розкуто, що він сьогодні і не думає себе стримувати.

Не буду сперечатися, що фліртувала. Проте, ніякого фізичного контакту я собі не дозволяла. Йому, також.

Я просто хотіла дізнатися його краще. Але рішення щодо того чи спати мені з ним чи ні,я залишила за собою.

Тим паче,саме це я мала вирішити сьогодні. Більше того,не робила йому ніяких натяком.

При цьому,в більшості випадків просто жартувала. Здається, що я помилилася.

Бо вчора він був набагато стриманішим,а тут ледве не намагався мене трахнути за цим столом.Уявляю, що було б,якби ми ненароком опинилися самі в кімнаті.

Напевно,час заспокоїти цього героя-коханця. З іншого боку,це вдалий партнер для того, щоб дати прозорий натяк Артуру.

Ти мене більше не цікавиш,а тому,згинь з мого життя. Проте, такий варіант я не люблю і не робила так ніколи.

Бути з іншою людиною,тим більше, зовсім тобі неприємною..а чи не забагато честі.

Мучитися самій, щоб можливо помучити іншого. Ні,це точно не для мене.

-Владиславе, годі. Заспокойся,бо я зроблю так, щоб тебе заспокоїли,-шепочу йому на вухо.

Не хочу приваблювати забагато уваги до нашої пари.

Далі чемно усміхаюся і встаю. Мені потрібно перевести дух і поправити сукню у вбиральні.

А ще перевірити чи не залишилося на ній слідів від масних пальців мого свата. ..