Читати книгу - "Не дивись мені в очі, Наталі Ліон"

Після роботи я їду до Марти в салон. Мені потрібно зробити новий манікюр, а заразом поговорити про минулі події.  Після того, як я несподівано залишила клуб і покинула Марту напризволяще ми ще не розмовляли.  Лише перекинулись декількома фразами в інстаграмі, тільки й всього.

Я відкриваю прозорі двері і зустрічаюсь з привітним поглядом дівчини з рецепції.

 - Доброго дня. Марта Воробей вже чекає на вас, - посміхаючись говорить Катя.

- Доброго дня, дякую Катрусю, - промовляю я і прямую далі.

Для Марти тут відведений особистий кабінет. Я смикаю за ручку і відчиняю двері.

Марта сидить на диванчику і щось уважно розглядає в телефоні, помітивши мене вона миттєво переводить прискіпливий погляд в мій бік, трохи хмурить брови, але зрештою вітається.

- Привіт,  пропажо, - промовляє Марта і відкладає телефон в бік. – Надіюсь він того вартий? – з іронією запитує вона намагаючись зазирнути мені всередину.

Я тут же ніяковію і лише посміхаюсь у відповідь.

- Можеш не відповідати. В тебе на лобі все написано, - випалює подруга.

- Марто, це був найкращий вечір в моєму житті. Навіть не могла собі уявити, що буду така щаслива, - в піднесеному настрої розповідаю я, кидаю сумку на диван і примощуюсь у кріслі.

- Я так розумію у вас все було? – допитливо цікавиться Марта.

- Так, цю ніч ми провели разом, - зізнаюсь і знову посміхаюсь, як дурепа.

- Тоді ясно чому ти сяєш, як новорічна ялинка. А я змушена віддуватися за тебе.

- Це ти про що? – не розумію.

- Не про що, а про кого. Про твого Богданчика, який до речі теж тоді зависав у клубі, - ошелешує мене Марта.

- Він не мій, - тут же обурююсь я.

- А ось Богдан так не думає. Після того, як ти чкурнула зі своїм Владом, він прилип до мене, наче ріп’ях.  Все намагався розпитати про тебе. Ледь відбилась від нього, -  заявляє подруга і пшикає на руки дезінфектор.

- Що він хотів дізнатись? 

- Цей мажорчик запримітив тебе в компанії твого нового друга і просто оскаженів. «Що то за тип біля Анни?», «Чим він ліпший за мене?» , а на кінець «Ми ще побачимо хто кого» - це топ його фраз за вечір. І мені здається він просто так не відступить від тебе, - впевнено заявляє Марта.

Що ж,  мабуть я недооцінила Богдана. Мені він завжди здавався стриманим та спокійним.

- Що ти йому сказала?

- Що ви зустрічаєтесь, - зізнається, а потім запитує. – Ви ж зустрічаєтесь? – зиркає на мене піднявши брови.

Авжеж. Кожного ранку. На роботі.

- Мабуть, - вимовляю не впевнено.

Я сама б хотіла дізнатися, що означає те, що відбувається між нами. Це важко назвати зустрічанням. В нас якась не зрозуміла стадія стосунків. Взаємна симпатія? Тяга? Пристрасть? Можливо, кохання? Складно сказати, щоб не помилитись.

- Ти вже визначилась? – запитально поглядає Марта.

- Звичайно я оберу Влада, - не роздумуючи відповідаю.

- Я про колір лаку, - уточнює подруга і починає реготати.

Моє обличчя знову наливається червоною фарбою.  

- Ось цей червоненький, - додаю я крізь сміх.

Марта робить всі необхідні маніпуляції по зняттю лаку і ретельну очистку. Я вирішую запитати про її побачення з Сергієм.

- До речі, ти нічого не розповідала, як пройшла ваша зустріч з інструктором?

Її вираз обличчя раптом змінюється, посмішка зникає і вона здається розгублена.

- Карще не питай, - зітхає Марта. – Я як завжди все зіпсувала.

- Що трапилось? Знову вилила гарячу каву йому на штани?

- Все набагато гірше. Я врізалась його байком в якусь дорогу тачку, - випалює Марта.

- Ти ж ніколи не їздила на байку, - стверджую я.

- Того вечора мені раптом захотілось спробувати. Сергій був тільки радий. Але лише до того моменту, як я  попала на гроші… Ні, він не став з мене нічого вимагати,  - продовжує подруга. – Але я вже не маленька і звикла сама вирішувати свої проблеми.

- Скільки ти винна? – стурбовано питаю.

- Це не важливо. В мене є гроші. Проблема в тому, що Сергій  вже оплатив ремонт, а від мене він гроші не приймає.

- Марто, ти головне не вішай носа. Думаю, що все налагодиться, - роблю спробу її заспокоїти. - Якби ти йому не подобалась він би не став платити сам.

- Можливо, але я почуваюсь винною і ніяк не можу цьому зарадити, - далі бідкається Марта.

Манікюр майже готовий. Марта покриває нігті заключним шаром. Вони ідеальні.

Ми прощаємось з нею. Її вже чекає  клієнтка і вона знову приступає до роботи.

По дорозі додому я заїжджаю в супермаркет і купую необхідні продукти для сьогоднішньої вечері. Настрій в мене піднесений в очікуванні бажаної зустрічі.

Як тільки я переступаю поріг квартири лунає телефонний дзвінок. Це Влад.  Я швидко дістаю телефон з сумочки і проводжу по екрані.