Читати книгу - "Стосунки на годину і більше"

— По-дівках я ходжу виключно заради сексу, — відповідає Кирило, дивлячись на дорогу, а потім обертається в мою сторону. — Але якщо ти не проти сексу на період наших стосунків, то так і буде, триматиму тобі вірність! 

- Ти нахаба! — кричу я і кидаюся на Кирила з кулачками. Той відбивається і усміхається. Серйозно, йому ще й смішно.

— Лео, заспокойся! То був жарт про секс,  — я ще раз товчу його кулачком в бік. — Обережніше, ми на дорозі, — каже Кирило. — і можеш бути спокійною, ти не приваблюєш мене в цьому плані. 

— О-о-о, дякую, що сказав! Мені вже починати лити гіркі сльози, бо я не подобаюся Кирилу чи зачекати?

— Хотів би на це подивитися, — Кирило нахиляться до мене і я ніяковію від його близькості. — Але ми вже приїхали. — Хлопець відчиняє двері з моєї сторони і повертається в попереднє положення. 

Я швиденько вискакую і злюся на себе, бо впевнена, що Кирило помітив моє ніяковіння. Це вже вдруге я так попадаюся на його харизму. Кирило не прощаючись їде геть, а я голосно зітхаю перед дверима і нарешті заходжу всередину. Знаю, що мене з вікна вже помітила Валентина Павлівна і обов’язково запитає, хто ж це такий мене підвозив на такому мажористому авто.

— В нашої Лео хлопець з’явився? — одразу з порогу питає жінка. 

— Можна й так сказати, — відповідаю я без ентузіазму і роблю собі нормальну каву. 

— А чому так не радісно? — продовжує Валентина Павлівна допит.

— В нас все складно. 

— Якщо ви справді любите один одного, то з усім впораєтесь, — Валентина Павлівна звернула на тему високих почуттів, а це означає, що треба її терміново відволікти чимось іншим, бо з таким успіхом за 10 хвилин вона вже буде обирати імена нашим з Кирилом дітям. Любить жінка романтику і вірить в хороше. Не хочеться її розчаровувати. 

— А що там із сукнею, яку ми на вихідні закінчували оздоблювати? — цікавлюсь в жінки.

— Замовниця була шалено щаслива! Милувалася на себе в дзеркалі добрі пів години. Каже, що порекомендує нас своїм подругам і якщо треба то надішле фото з весілля для наших соціальних мереж. 

— Треба, дуже треба, — відповідаю я. — І було б добре, якби ще відгук на фейсбуці залишила про нас. 

— Про це тобі краще самій з нею поговорити, бо я не розбираюся в усіх цих ваших штучках, — каже Валентина Павлівна і передає мені в роботу 5 пар чоловічих штанів, які треба вкоротити. Звісно, я від цього не в захваті, але гроші мені потрібні, тож я усміхаюся і беруся за роботу.

Закінчую зі штанами близько сьомої години вечора. Фізично втомлена і морально вичавлена як лимон. Сьогодні я остання йду до дому з ательє, тож перед виходом перевіряю чи зачинили ми вікна і чи повиключали усі електроприлади, далі вмикаю сигналізацію і замикаю вхідні двері. Сил, щоб йти до дому пішки не лишилося, тож я заходжу в мобільший додаток і викликаю собі машинку. Таксі буде за 7 хвилин. Я сідаю на лавку біля ательє і залипаю в інстаграмі. 

Дзвінок від Кирила. Трендець! Що йому знову від мене треба? Мало нервів попсував. Злюся, але приймаю виклик, бо знаю, що мені є що втрачати, тож не дратуватиму його зайвий раз.

— Ти вдома? — питає Кирило.

— Ні, не вдома.

— Тільки не кажи, що ти кудись поперлася на ніч. Я ж просив ... — дратується Кирило.

— Ти дзвониш, щоб мене поображати? — відповідаю йому таким самим грубим тоном як він мені.

— Не мав би я чим зайнятися, — буркає хлопець. — Є важлива справа, — каже вже трохи спокійніше, — Для неї мені потрібна твоя участь. 

— О, то я знову тобі потрібна, а ти знову ведеш себе як хамло! В цьому світі нічого не міняється.