Читати книгу - "Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко"

– Добре, передай йому, що Флора Кіллі у біді, скажи йому, що я тут, будь ласка!

– А ви точно його знаєте? – спитав він з недовірою, і я зрозуміла, що про те, що Бальмон мене допитував, знав тільки інспектор.

– Так, я не брешу, це правда, я його знаю. Ти передаш мої слова?

Гард неохоче кивнув. Певно, не хотів виставити себе дурнем перед головним слідчим. Духи, хоч би він йому сказав!

Забравши посуд, ельф пішов.

Пройшов день. Нічого не відбувалося. Другий.

На третій день мене знов повели на допит, тільки цього разу до кабінету інспектора.

В мене дихання збивалося від страху і напруги. Це недобре, що він тащить мене до свого лігва!

Увійшовши, побачила, що інспектор сидить на софі схрестивши руки на грудях й широко розставив ноги.

– А, то це ти, Флоро, сідай, – похлопав по вільному місцю поряд із собою.

– Дякую, але я краще постою.

– Все така ж норовлива! Сядь, я сказав! – гаркнув він і його очі засвітилися білим.

Я відчула легкий біль у скронях і все.

Лице ельфа перетворилась на хижий вищир, він підскочив і схопивши мене за волосся впився в мої губи.

Нічого огиднішого я ніколи не відчувала, хотіла закричати, та вийшов лише жалюгідний писк.

Сидячи в камері, де не могла використовувати магію, я не одразу второпала, що можу вдарити його не тільки руками.

Зібравши силу жбурнула його від себе. Він впав на підлогу.

– Підла сучка, ти… – ельф не договорив, тому що, у двері постукали.