Читати книгу - "Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Дякую, пані, – він знов махнув рукою і вони зникли.
– Ви серйозно вірите паперовим чоловічкам? – обурено спитала я – І двом дамочкам, що опинились у вигнанні через свою поведінку?
– По-перше, це не паперовий чоловічок, а пильник, як відомо, вони ніколи не брешуть. Вони охороняють бібліотеку з давніх-давен. Що ж до сестер де Бовуа, тут ваше слово проти їхнього, я б скоріше повірив їм.
– Духи! То просто залізьте до мене в голову й діло з кінцем! Ви все дізнаєтесь! Я готова!
– А ось з цим проблема, Флоро. Бачте, ми знаємо, що вас викрадали, а може ви насправді були співучасницею, хтозна? В будь-якому випадку, допит вів Льє де Бальмон, так от – це дуже сильний ментальщик, і він відзначив, що ніякої інформації від вас дізнатися не вдалося. З якоїсь невідомої причини – ви аномалія. На вас не можливо впливати. Чим сильніше він намагався, тим більшим був ваш опір. Тож, єдиний для вас шанс тепер, це щиросердне визнання своєї провини, тоді покарання буде м'якішим.
– Алеж, я не крала ніяких артефактів, не викрадала дракона й не ворожила! Книгу взяла без дозволу, визнаю, утім, я б її повернула! В архіві за мною завжди пильно слідкували!
– Вочевидь, недостатньо пильно.
Він покачав головою й раптово поклав руку мені на коліно, міцно його стиснувши.
– Флоро, Флоро… я б міг вам трохи допомогти, якби ви гарно попросили, така красуня! – інспектор вишкірився й облизнув товсті губи.
Мені не треба було пояснювати до чого він вів.
Я підскочила зі стільця і вперлася у стіну.
– Не підходьте! Інакше я вам вріжу, і меню плювати на наслідки!
– Тоді, на додачу отримаєте рапорт про напад на інспектора магічної поліції, – засміявся він – зараз ви можете бути вільні, та раджу подумати над моєю пропозицією.
– Ні за що! – вигукнула.
– О, ви передумаєте, я впевнений! Гард! Відведи пані Кіллі до нижньої камери.
– Алеж, інспекторе, – спробував заперечити ельф.
– Ти мене чув, – проричав інспектор.
– Ходімо пані, – понуро промовив Гард.
Я йшла втупившись у широку спину ельфа.
Ми спускалися все нижче і нижче, по вузьких і доволі слизьких сходах. Повітря стало вогким, здавалося, що воно просякнуте запахом якихось грибів.
Нарешті, ми зупинилися у тьмяно освітленому закутку.
Камера із товстими металевими прутами виявилася настільки маленькою, що спати в ній можна було, напевно, тільки скрутившись у клубок.
Не було ані стільця, ані ліжка. Голі блискучі від вологи стіни.
Звук капаючої води неприємно давив на нерви.
– Вам доведеться посидіти тут, пані Кіллі. Мені дуже шкода.
– А хоч туалет тут є?
Він махнув рукою, вказавши у куток камери. Дірка у підлозі! Духи! Я ж не вбивця якась!
– Не намагайтеся використовувати магію, пані, вам буде дуже боляче, це не проста камера. Я вас попереджаю, щоб ви знали.
– Дякую.
Гард відкрив двері і я увійшла всередину.
Закривши мене, ельф пішов.
Цікаво, боляче – це наскільки?
Треба спробувати, якщо зможу терпіти, може, відкрию камеру і втечу.
Я бездумно вивела рукою руну прибирання, як робила це все тисячі разів.
Як тільки закінчила, стіни камери блимнули і я відчула такий біль, що світ закрутилася перед очима і я ледве не втратила свідомість.
Тремтячими руками схопилася за прути решітки й повисла на них, щоб не впасти.
Важко дихаючи, прислонила голову до холодного металу.
Ні, ні.
Не зможу, це ж всього-на-всього побутова магія. А біль просто нестерпний.
У цій клітці можна було зробити лише чотири кроки.
Коли стало легше, всілася просто на підлогу.
Через деякий час плаття стало вологим, а волосся прилипало до обличчя.
Не знаю як, утім я заснула.
Розбудив мене Гард.
– Пані Кіллі, просинайтесь. Я приніс вам ковдру і трохи теплої їжі.
– Чому ви це робите?
– В мене є свої причини. Навіть, якщо ви винні, всі мають право на справедливий суд.
– Спасибі.
Ковдра і суп трохи підбадьорити мене.
Проте, дні минали, а нічого не змінювалося. Кілька разів мене викликали на допити. Той самий інспектор. Він дивився на мене своїми огидними очима, наче лапав.
Задавав одні й ті самі питання, я давала одні й ті самі відповіді. Гард час від часу приносив мені їжу і водив у душ. Крижаний. Та, це було краще, аніж не митися зовсім.
– Цікаво, коли ж у тебе терпець урветься? Ти міцна дівка! – сказав інспектор на останньому допиті – та знаєш, мені не обов'язково чекати Флоро, – він схилився ближче – я можу взяти тебе просто в камері, як тобі, га?
Хотілося плюнути йому у вічі, та я стрималася, це його тільки підштовхне до більш рішучих дій.
Коли повернулася до камери, то впала у відчай. До мене ніхто не прийшов, хоча, цілком можливо, їх просто не пускали.
Був тільки один чоловік до якого я могла звернутися – Бальмон. Може, він би мені якось допоміг? Він все ж таки головний слідчий. Якщо звичайно захоче, хтозна.
Може він, як і цей покидьок інспектор, хотів тільки одного, а тепер і думати про мене забув?
Та тільки як? Як передати йому вісточку? Сумніваюся, що інспектор погодиться з ним поговорити.
– Гард! – пронеслась думка в моїй голові.
Чому я раніше про нього не подумала?!
Чекати довелось не довго. Ельф приніс мені гарячого супу і хлібу.
– Це останній раз, що я приходжу до вас, – проговорив він похмуро і я мало не вдавилася куснем хліба.
Поставивши тарілку на підлогу, вчепилася у прути.
– Гард, будь ласка, в мене є одне прохання до тебе!
– Це заборонено, – сказав він глухо.
– Прошу, це нічого тобі не вартуватиме, ти допомагав мені, допоможи ще один раз!
Він хитнув головою спонукаючи мене говорити далі.
– Я прошу, передай мої слова пану Льє де Бальмону, він головний…
– Я знаю, хто це, його вся знають у відділку. Він працює у центрі.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій нестерпний ельф, Настуся Соловейко», після закриття браузера.