Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."

зафіксованих в електронному вигляді, а під інформацією, що передається мережами електрозв'язку, — відомості, подані у вигляді знаків, сигналів, письмового тексту, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб, що передаються по радіо, проводових або інших електромагнітних системах. На їх думку, поняття «інформація, що передається мережами електрозв'язку» є ширшим поняття «комп'ютерна інформація» і повністю охоплює останнє, але виключно в частині, що стосується передавання та приймання інформації з використанням мереж електрозв'язку. Відмінність же між цими видами інформації, на їх думку, — у формі її фіксації: комп'ютерна інформація фіксується виключно в електронному вигляді, а інші види інформації, що передаються мережами електрозв'язку, фіксуються в інший спосіб чи взагалі не фіксуються[180].

На мій погляд, більш обґрунтованою є позиція вчених, які предметом злочину визнають не лише речі матеріального світу (матеріалізовані об'єкти), а й інші явища об'єктивного світу (нематеріалізовані об'єкти — інформацію, енергію), які мають зовнішнє представлення чи можуть набути його і можуть сприйматись органами відчуття людини. Головне при цьому — такі об'єкти повинні являти собою певну цінність, яка може бути виражена у грошовій оцінці їх вартості, а їх призначенням має бути задоволення певних потреб людей. Запозичивши термінологію Є.В. Фесенка, предметом злочину можна вважати матеріалізовані і нематеріалізовані об'єкти (блага).

Щодо визнання предметом окремих злочинів електричної та інших видів енергії, що пропонувалось окремими вченими. На мій погляд, нині для цього є і законодавчі підстави — доповнення КК ст. 1881 Законом від 31 травня 2005 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення в галузі енергетики», якою передбачена відповідальність за викрадення електричної або теплової енергії шляхом самовільного її використання без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди[181]. Цим же Законом КУпАП доповнений ст. 1031, якою передбачена відповідальність за сам факт самовільного використання з корисливою метою електричної та теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, а так само інші порушення правил користування електричною або тепловою енергією, а також самовільне використання з корисливою метою газу, порушення правил користування газом у побуті, що не завдало значної шкоди.

Дещо раніше електрична, теплова та інші види енергії визнані різновидами товарів п.39 ст. 1 Митного кодексу України 2002 р., який набрав чинності з 1 січня 2004 р. Тим самим законодавцем електрична, теплова та інші види енергії визнані предметом злочину, передбаченого ст. 201 КК (контрабанда).

Електрична енергія як предмет злочинів, передбачених ст. 1881 та 201 КК, — це енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару.

Під тепловою енергією розуміється товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (абз.23 ст. 1 Закону України від 2 червня 2005 р. «Про теплопостачання»[182]). Фактично предметом злочину виступає не сама теплова енергія, а теплоносій — рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках (абз.12 ст. 1 названого Закону).

Предметом двох злочинів проти власності, передбачених ст. 189 (вимагання) та ст. 190 (шахрайство) КК, всі вчені, враховуючи законодавче визначення предмета цих злочинів, називають також право на майно (ст. 189, 190 КК) та будь-які дії майнового характеру (ст. 189 КК), які аж ніяк не можуть розглядатись як різновид майна. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», з одного боку, роз'яснює судам, що об'єктом посягань, передбачених гл. V КК 1960 р., є приватна власність громадян, а предметом — майно, належне громадянам: жилі будинки, квартири, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення. З іншого боку, Пленум Верховного Суду України констатує, що предметом шахрайства і вимагання є не тільки майно, а й право на нього (надання права вимагати виконання зобов'язань, документи, які надають право на отримання майна, тощо), а вимагання — і будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод або відмова від них, відмова від прав на майно тощо) (див. пп. 2, 3 названої постанови)[183].

Стосовно складів злочинів одержання хабара (ст. 368 КК) та давання хабара (ст. 369 КК) Пленум Верховного Суду України, вважаючи, що одержання хабара є корисливим злочином, роз'яснює судам, що його предмет має виключно майновий характер: ним можуть бути майно (гроші, цінності та інші речі), право на нього (документи, які надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт тощо)[184].

Слід також звернути увагу ще на одне роз'яснення ПВСУ з питання визначення предмета одержання хабара. Таким, роз'яснює ПВСУ, не можуть визнаватися послуги, пільги і переваги, які не мають майнового характеру (похвальні характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо). Одержання їх, вважає ПВСУ, може розцінюватись як інша (некорислива) заінтересованість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності до того підстав кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК