Читати книгу - "Потапов, до дошки!"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Правда, Москвичову з Пєтуховим дуженько перепало за те, що вони зірвали концерт, але в усій цій історії були й приємні моменти. По-перше, що не кажи, а до них прийшла всенародна слава. Про них довідалися навіть старшокласники. А по-друге, ходити на хор їх більше не змушували.
Сумно, звичайно, що Синицина вийшла сухою з води. Навіть вуж, якого Пєтухов власноруч підкинув їй у портфель, кудись зник. Месники голови зламали: куди він міг подітися? Утім, наступного дня ця загадка була розкрита. По школі рознеслася страхітлива розповідь про те, як математичка виявила в ящику письмового стола сплячу змію. Потім було довге з'ясування, але керівництво школи так і не дізналося, звідки вона взялася. На щастя, Женьчиного класу слідство не торкнулося. Нікому й на думку не спало, що у всій школі було лише двоє учнів, які могли пролити світло на цю таємницю, але вони виявили скромність і зволіли промовчати.
Частина другаМолодший Брат
День дурнів
Перше квітня — найвеселіший день у році. Мама каже, що в деяких країнах його називають днем дурнів. Прийшовши в дитячий садок, я вирішив жартома когось обдурити, але ніяк не міг видумати найсмішніший розіграш. Після обіду наша вихователька, Ірина Василівна, хотіла роздати цукерки, але виявилося, що пакет наполовину порожній.
— Зізнавайтеся, хто з'їв цукерки? — строго запитала вона.
Я подумав, що це найслушніший момент її розіграти, і бадьоро випалив:
— Я!
— Як тобі не соромно! Тебе покарано, стань у куток, — обурилася Ірина Василівна.
Я мало не заплакав від образи.
— Але ж сьогодні перше квітня. Це ж жарт!
— Нічого собі жарт — стільки цукерок з'їсти! — захитала головою вихователька. Але потім пом'якшилася: — Добре, у кутку можеш не стояти, але солодкого більше не одержиш. Навіть першого квітня їсти занадто багато солодкого шкідливо.
Коли сестра привела мене додому, мама, як звичайно, запитала:
— Ну, як ти поводився?
— Добре, — тужно буркнув я. Проте відразу подумав, що можна розіграти маму й бадьоро додав: — Сьогодні мене вихователька цілий день хвалила й усім за приклад ставила.
— Молодчина! — сказала мама. — За це я дам тобі шоколадку.
Зрадівши, що цього разу розіграш вийшов, я зовсім розійшовся.
— Ірина Василівна мені також за гарну поведінку цілий кульок цукерок дала, — похвалився я.
— Справді? Тоді шоколадку з'їси завтра, — заявила мама й заховала плитку в буфет.
— Мамо, але сьогодні ж перше квітня, — нагадав я.
— Навіть першого квітня їсти занадто багато солодкого шкідливо, — заперечила мама.
Так я в той день солодкого й не одержав, зате зрозумів, чому перше квітня називають днем дурнів.
Чарівна сила словаУ нашому першому «А» найкраща вчителька в школі. Вона завжди розповідає нам щось цікаве. Сьогодні вона говорила про чарівну силу слова й про те, як словом можна вилікувати людину від хвороб. Але коли вона сказала, що словом можна вбити, я не втримався й додав:
— Це можуть тільки чаклуни. Для цього треба знати спеціальне заклинання.
— Нічого подібного. Убити можна найпростішим словом, — заперечила вчителька.
— Як це? — не повірив я.
— Дуже просто, іноді від образливих слів людині стає так боляче, що вона може занедужати й навіть умерти, — пояснила вчителька.
І з посмішкою додала: — Так що, перш ніж щось сказати, спочатку гарненько подумай.
І я подумав. Про Борьку з восьмого «Б». Він був відомим рекетиром. Варто йому було з'явитися на поверсі, де вчаться молодші класи, як потрібно було забиратися геть, тому що, якщо потрапити у лабети до Борьки, то тримайся! Доводилося вивертати кишені й прощатися з грошима. При відсутності грошей можна було відкупитися цукерками. Гірше за все, якщо не було ні того, ні іншого. Тоді Борька давав по шиї, як він говорив: «За моральні збитки».
У Борьки були такі кулачищі,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Потапов, до дошки!», після закриття браузера.