read-books.club » Дитячі книги » Потапов, до дошки! 📚 - Українською

Читати книгу - "Потапов, до дошки!"

182
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Потапов, до дошки!" автора Тамара Крюкова. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 28 29 30 ... 41
Перейти на сторінку:

— Де?

— Порядок, — сказав Пєтухов і багатозначно подивився на сумку Синициної.

Операція «Помста Синиці» почалася.

На жаль, навіть найкращі плани мають слабкі сторони. Коли хористи вишикувалися на помості, конспіратори, не змовляючись, подивилися на стілець, що стояв біля піаніно й із жалем, помітили, що їхній витвір, на який вони витратили півтюбика клею й годину завзятої праці, підмінили. Женька запідозрив, що ніжка у стільця відпала передчасно, і ветерана шкільних меблів знову повернули в підсобку, де він перебував колись. Зникнення стільця — півбіди, гірше було те, що подушечка випарувалася разом зі стільцем.

Не підозрюючи, якого конфузу він уник, Груздєв стояв біля піаніно, чекаючи початку виступу. Його самовдоволена, щоката фізіономія остаточно вивела Женьку з рівноваги. Диви, сяє. Морда жирна, аж лисніє, ніякий «Fairy» не впорається. Жаль: мало того, що цей відгодований вундеркінд уник помсти, на додачу хтось поцупив прикольну подушечку, куплену Женькою на свої гроші. Женька готовий був лопнути від злості, як раптом його погляд осклянів.

Месник побачив нещасливу подушечку й пошкодував про те, що її не викрали. За законом підлості, їй не знайшлося іншого місця, як на стільці, біля якого стояв директор школи. Семен Михайлович звично закликав зал до уваги. Усі змовкли. В очікуванні майбутнього соло подушечки тиша, що запанувала, здалася Женьці особливо лиховісною. Директор зробив знак учительці співу, що можна починати, і…

Женька зажмурився, але навіть із закритими очима в нього не залишалося сумнівів у тому, що Семен Михайлович сів. У тиші звук прозвучав надзвичайно пронизливо. Відкривши око, Женька побачив, як директор піднявся, подивився на стілець і підняв злощасну подушечку. У залі пролунали смішки, але під суворим поглядом Семена Михайловича вони негайно змовкли. У повітрі запахло грозою.

Директор, гидливо тримаючи подушечку за ріжок, обвів зал пильним поглядом, наче очікував, що у зловмисника на чолі висвітиться напис: «Це зробив я». Усі притихли, але, на щастя, директор вирішив не затьмарювати концерт дрібними дізнаннями. Він кинув подушечку під стілець і знову кивнув учительці співу.

Женька зітхнув із полегшенням. Він оглянувся й зустрівся поглядом з Пєтуховим. Той стояв трохи далі в останньому ряду. У змовників залишалася одна надія — на павука, але тут вони з жахом зрозуміли, що й ця частина плану перебуває під загрозою. Передбачалося, що оскільки павук Женьчин, він його й підкине, і тільки тепер стало ясно, що вони помилилися. Женьці до Синициної було нізащо не дотягтися, як кажуть, руки короткі, зате Пєтухов ледве не дихав їй у потилицю.

Учителька співу змахнула руками. Пролунали вступні акорди, і хор ухнув про гойдалку. Месники обмінялися багатозначними поглядами. Потрібно було щось терміново робити. Женька прикинув відстань між ним і Пєтуховим і вирішив, що справа зовсім не безнадійна. Між ними стояло всього п'ятеро учнів. Якщо постаратися, то павука можна передати. І Женька зважився на відчайдушний крок. Він обережно опустився навпочіпки й поповз у бік Пєтухова.

У задніх рядах виникло помітне пожвавлення. Вилазка Москвичова викликала в хористів непідробний інтерес. В основному народ був налаштований доброзичливо. Із цікавістю очікуючи, чим закінчаться ці маневри, і смакуючи небувалу розвагу, усі, хто стояв у Женьки на шляху, намагалися по можливості стиснутися, щоб дати йому проповзти. При цьому хористи продовжували з кам'яними обличчями горланити нав'язлий у зубах шлягер з таким виглядом, що було ясно: за друга вони підуть не тільки у вогонь і у воду, але й з радістю ляжуть на амбразуру.

І тільки Шмигунову відмовило почуття дружби. Він дотепер не міг простити колишньому екстрасенсові сеансів кодування, тому, коли Женька проповзав мимо, Шмигунов тихенько брикнув його в бік. Від несподіванки Женька впустив павука, і той — стриб, стриб — перестрибнув через сходинку й ляпнув до ніг Майки. Як не старайся, до нього було не дотягтися. Женька з тугою подивився на останню надію помститися Синициній і відновити справедливість, і тут його охопила злість на шкідливого Шмигу.

Женька з усієї сили тицьнув Шмигунова по коліну й негайно зрозумів, що краще б він цього не робив. Виявилося, що меблевий ветеран, якого месники так любовно підготували для Груздева, нікуди не дівся. Задній ряд хористів стояв не на помості, а на приставних стільцях, і злощасний каліка був у їхньому ряді. Мало того, на ньому стояв шкідливий Шмига. У той момент, коли Шмигунов сіпнувся для стусана у відповідь, ніжка стільця підломилася.

Те, що відбулося потім, надовго залишилося в пам'яті школи. Подібні легенди живуть і передаються з покоління в покоління. Шмигунов полетів на тих, хто стояв попереду, гарячково хапаючись за сусідів. Ті налягли на передній ряд. Боячись бути роздавленим, Женька хутко поліз із цієї купи, при цьому поваливши тих, хто примудрився встояти до цього часу. Після цього вже було не розібрати, хто встає, хто падає, хто дригається, хто одержує ліктем в око. Загалом, на правому фланзі хору пішла неслаба колотилівка, до якої не відмовилася приєднатися частина лівого флангу.

Поки жертви мистецтва нагороджували один одне стусанами, героїчний Пєтухов приловчився дістати павука. Побоюючись, що кращого моменту не буде, він кинув павуком у Синицину, але той зрикошетив і, відлетівши вбік, ляпнувся на голову Майці. І отут пролунав такий вереск, що Вітас позаздрив би. Це було кращим номером концерту.

Загалом, виступ хору пройшов на ура. Народ аплодував у нестямі. Навіть якби виступали всі зірки естради, вони не отримали б більше гарячих овацій. Наступного дня в школі було тільки й розмов, що про концерт.

1 ... 28 29 30 ... 41
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Потапов, до дошки!», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Потапов, до дошки!"