Читати книгу - "Місто Боуган"

Тут паршивцям душа пішла у п’яти, щоб ви й не сумнівалися.

Родини з Манівців, що позабарикадовувалися у своїх панельках на час нападу, теж почули посвист Стиляг, і ринулися на дахи, і їм дух перехопило від гордості, коли вони побачили, як по той бік річки Боуган наближаються горді стяги. Нічні хмари, як за наказом, розвіялися, і заясніли холодні зорі нещадного неба.

Логан Гартнетт, король беззаконних, зайняв місце у хвості Стиляг на марші: італійський костюм щойно з-під голочки, аж очі вбирає, а циліндр хвацько зсунув набакир. Зброєю він себе не обтяжував, як не брати до уваги тієї ж мотузки, яку вільно намотав на плече. У кого б то щелепа не відвисла від спокійної елегантності цього худого старого пса?

Стиляги перетнули міст і ступили на боуганську набережну, й кордон кінної полісії уздовж доків ненав’язливо повернувся до них спиною. В інший бік вона дивилася, полісія наша. Ніби кровна помста мала розігратися на ошатних вулицях Нового міста.

Мудак, Дженні й Вовчик металися поміж рядів Стиляг на марші, мотивуючи бійців. Вовчик підморгнув Дженні й послав їй повітряний поцілунок, а тоді долонею ляснув Мудака по піднесеній вгору руці.

Це Вовчик стояв на чолі Стиляг, коли ті простували бруківкою корабелень до Манівців, адже він, цей малий, був плоть і кров Манівців, і завулки Манівців правили йому за вени.

І це Вовчик заволав манівцівське бойове гасло, що відгукнулося в душах тих, хто ішов за ним, і вони звеселилися.

Повиймали шкелпери з піхов, порозмотували ланцюги, позаносили дубці.

Саме небо ось-ось розверзнеться від покликів Стиляг.

Вовчик крутнувся на закаблуках і почимчикував назад, аби, дивлячись на лави на марші, станцювати жвавий ска-танок — коронний рух Гартнеттових Стиляг, — і в тих радісних покликах, що здійнялися від натовпу, було щось дике і страшне, щось рване, спрага якась, спрага крові, січете?

Вовчик обернувся знову й увійшов у Манівці.

Блакитна, як спалах, блискавка розірвала небо й освітила його бойовий поклик.

Записка, яку Маку залишила Логанові

Ось і кінець, Логане. Ти просто хворий. Ревнощі — отрута у твоїх жилах. Як ти міг так учинити з бідахою? Він сьогодні приходив, і якби ти тільки його побачив, навіть твоє сране протруєне серце розбилося б. Я не можу лишатися з тобою. Я чути твого голосу не можу. Я не знаю, куди я йду, але йду точно, і я сказала б, щоб ти мене не шукав, але я знаю, що шукатимеш. Ти пошлеш своїх хлопчаків мене шукати, як послав минулого разу, як посилаєш завжди. Але це кінець, Логане. Не смій мене шукати. Ти мене більше не переконаєш. Дай мені спокій, Логане. Благаю, Логане, просто лиши мене.

Темна кімната

Кипіла найдовша ніч, яріла кровна помста, а горбань Ґраймз метався завулками Манівців, зігнувшись під тягарем допотопної лейки[18].

Горбань Бальтазар Ґраймз спостерігав, як потік Стиляг врізається у завмерлі в очікуванні лави заводіяк з півночі, й безстрашно знімав.

Горбань Бальтазар Мері Ґраймз, верховний об’єктивник «Боуганського месника», на своєму віку не на одній кровній помсті попрацював, ось тільки більшість не дотягувала до цієї.

Коли все, вважай, скінчилося, він рушив геть із Манівців на своїх коротких, прудких, покручених ніжках і прослизнув крізь полісейський кордон на вулицю де Валери.

Піймав посмішечку товстого полісмена.

— Ласий кусник, Бальте?

Він, горбань, сумовито похитав головою, не сповільнюючись, — їм світить спецвипуск на 32 сторінки, це точно, і чимось його треба заповнити.

Редакція «Месника» розташувалася в Новому місті, у приземкуватому й солідному кварталі з сірою кам’яною едвардіанською забудовою. Бальт Ґраймз спустився в підвал іржавими сходами.

Зачинив за собою двері темної кімнати, прихилився до них, відчув п’янку полегшу й гордість за виконане завдання.

Почав розгортати й замочувати плівки.

У ванночці із проявником — найчастіше його привозили лісабонським маршрутом — крізь блакитну рідину почали проступати вервечки образів. Картинку треба було вийняти з ванночки й підвісити на шнурку. Горбань Ґраймз задумливо походжав уздовж шнурка й, доки світлини сохли, робив нотатки на підписи.

Він бачив:

— Банда Стиляг, зімкнувши ряди, входить на Манівці… люто роззявивши пащі, як юне вороння, що чекає на поживу, вигукує (за звичаєм) імена манівцівських загиблих… цікаво.

— Вовчик-хлопчик Станнерс веде зграйку посіпак на 98-му площу, наїжачившись, як скажений пес.

— Ряд північняків з голими грудьми сичить і крячить… о, вдала деталь: щоб видати отакий звук, треба затиснути кінчик язика між зубів… на кволих грудях невміло витатуювані попелом шпаки, символ їхній.

— Великим планом: класичний такий північняцький чорношкірий — чи не покруч К’юзаків і Макґроарті (тут горбань Ґраймз примружився) — задирається до Станнерса малого, а в самого очі протухлі від трави, і весь м’ятий такий.

— Великим планом: той же хлопець уже за мить на колінах, помах ланцюга розкроїв йому лице, а Вовчик щось йому шепоче, занісши ятаган, щоб перерізати горло. (Просто хлопчисько, років шістнадцять йому).

— Купка бухущих Макґроарті у напівтемному завулку, якісь не дуже певні.

— Вовчик мовби завис у брудному повітрі — прекрасний кадр, хоч зараз на передовицю, — кидаючись до Макґроарті. Як у нього легені витримують?

— Розбите лице.

— Худющий північняк із вивихнутим плечем: здорово, обличчя від болю перетворюється на звірину морду.

— Кадр здалека — жінки та діти з Манівців ревуть щось підбадьорливе з даху, а кадр псу під хвіст, надто розмитий.

— Комусь видушують око.

— Когось б’ють.

— Когось шкелпом підрізали… це вже занадто… видно випущені кишки… на смітник.

— Знову Вовчик, блоха мала, по горло у північняцькій крові.

— Майорять дреди: піщаний пайкі зчепився у двобої з братухою з Ленанів — результат відомий заздалегідь.

— Малий Берк, відомий як Мудак, із німецькою вівчаркою на бойовому повідку носаками відбиває напад двох північняків на 98-й площі, а Ангеліна підлизує пролиту кров.

— Дівчина Цзинь у польоті — прекрасний кадр, хоч зараз на передовицю, — розбиває фізію самому Вилупку К’юзаку гівнодавом зі сталевою чашечкою в носаку.

— Великим планом: хоч зараз на передовицю — Вилупок К’юзак заюшився кров’ю й нарешті розуміє, що влип.

— Великим планом: Логан Гартнетт… Цибатий… Альбінос… хоч зараз на передовицю — прихилився до якоїсь стіни і склав руки на грудях, на плече в очікуванні намотав мотузку. Жодної волосиночки не вибилося із зачіски. Курить.

— Загальним планом: піщані пайкі з реготом заганяють банду північняків, що намагається накивати п’ятами.

— Великим