Читати книгу - "Морок, Айрін Сторі Irene Story"

Світло залишу ввімкненим – буде не так страшно. Телефон поклала вже на бортик ванної, щоб мати можливість викликати когось. Волосся зібрала у хвіст, щоб не плуталось.

Єдина причина, чому я це роблю, я хочу позбутись тривожного стану, викликаного відсутністю здорового сну. Що там Поліна казала? Що треба повторювати?

- Я вдома – і я в безпеці!

  Я вдома – і я в безпеці!

  Я вдома – і я в безпеці!

Вголос чи подумки – не важливо. Ця фраза має стати невід’ємною частиною мене. Принаймні на цей момент.

- Я вдома – і я в безпеці.

Я стала в ванну.

- Я вдома – і я в безпеці.

Я присіла в ванній. Тепер вода омиває мої плечі. Я притягнула коліна до себе. Треба дихати. Чомусь лякає не сама вода навколо мене, а те, що я можу відчути, коли занурюсь під воду.

- Я вдома – і я в безпеці.

Я занурююсь під воду з головою, затамувавши подих і закривши очі.

Перші секунди я нічого не відчула. Я знала, що я знаходжуся в ванній, в своїй квартирі. Ввімкнене світло та відчуття бортиків, які підтримували руки. Декілька секунд було так. А далі…

Я відчула, що піді мною немає ванни. Руки більше не опирались на бортики. Навколо була просто вода. Вона була повсюди. Я вже не могла розкрити очі та вдихнути повітря, тому що до поверхні водойми мені далеко. Я знаю – тут глибоко.

І знову я починаю тонути. Мені не вистачає повітря, та я не відчуваю дна, щоб від нього відштовхнутись. Мене щось розвертає та тягне до низу з усіх сторін…

Прошу всіх, хто читає написані мною книжки та додає їх собі в бібліотеку, підписатись на мене як на автора, щоб не пропустити нових ще більш захоплюючих історій!