Читати книгу - "Крісмас сторі, Ярл Конг"

Евелін

***

- Вгадай хто? - Мої очі накривають чиїсь долоні й попри те, що на вулиці одинадцята година дня, та і в універі те саме, відразу стає темно.

- Я б відповіла, що Санта, якби не ці шпичаки, котрі зараз виколють мені очі, - скидаю, я б сказала чужі руки зі свого обличчя, якби вони справді були чужими, насправді ж це моя найкраща подруга. Регіна.

- А що по-твоєму Санта має бути з кігтями як у Фребі Крубера?

- Очевидно, що ні, але водночас і не з такими шампурами як в тебе, - киваю на нігті дівчини, які зі вчорашнього дня виросли втричі, а колір такий яскраво рожевий, що людству загрожують інопланетяни, а не настання Різдва. Ці маленькі чоловічки з головами у вигляді хула-хупів сто відсотків зацікавляться таким потішним експонатом як Регі.

- Гей, чого це шампурами? - Ображено дує губки дівчина, від чого відразу стає такою собі подобою надутих качечок, котрих можна побачити практично в кожному нічному клубі кожного більш-менш заселеного міста. Хоча я прекрасно знаю, що подруга не така, зовсім не така, з Дональдон Раком в жіночій подобі я б не дружила.

- Просто якось незвично бачити тебе з такими кігтиками, якими запросто можна зарізати одним помахом руки, - Регіна вирішила ними сьогодні нарізати святкове каченя, давши ножам заслужений перепочинок на Різдво?

- Сьогодні ж ТАКИИИЙ день.

- Щось не пригадаю, щоб ти була великою прихильницею Різдва, - я знаю Регі вже четвертий рік, і щось попередні три роки вона не особливо акцентувала увагу на цьому святі. Для неї це був звичний понеділок, чи вівторок, або ж неділя, загалом однаково, на який день припадало Різдво, ні подруга, ні її родина особливо його не святкували.

- А я і не за Різдво. Хоч це і його безпосередньо стосується.

Ми навчаємося на дизайн інтер'єру, і хоч Регіна демонструє себе з найкращої сторони, коли йдеться про "схопити знання" та покласти їх на лопатки, все ж куди краще б їй щось підійшло зі специфіки продажів. Менеджер, економіст, фінансовий аналітик. У всьому цьому подруга могла б знайти себе дуже легко, оскільки вміє подати інформацію так, що клієнт неодмінно цю інформацію придбає.

- А за що? - Ось і я вже заживку захопила й споглядаю ці оченята, які вже палають що так. Маленьке дияволя в спідничці, вибач Господи, що згадую чорну силу в переддень такого великого свята.

- Тримай, - дівчина пірнає рукою в сумочку як досвідчений плавець, і своїми кігтиками простягає мені картонку червоного кольору, на одному кутку якої висить шапочка, як то в Санти на його сивій голові, а на іншому пряник - чоловічок певно залишив свою солодку тростину. - Я тільки заради тебе і припленталася в універ.

- Я, звичайно, ціную такі шалені жертви з твого боку, навіть страшно уявити, як ти цими цурпалками трималася за поручні в тролейбусі, щоб сюди героїчно дібратися, але що це таке?

- Запрошення.

- Дякую, кеп, без тебе б я цього не зрозуміла, - те, що це запрошення, і дитина в дошкільному віці б усвідомила, адже величезними буквами на всю цю листівку написано "Запрошення". - Куди?

- А де це ти взяла? - Крістіна безтактовно влізає в нашу з подругою розмову, так само безтактовно вириває у мене цю картку з пальців та нетямуще витріщається на Регіну. Хоча нетямуще і Крістіна йдуть рука за руку з дня народження цього нещастя.

- Там де взяла більше немає.

- І ти з собою вирішила взяти цю? - Одногрупниця киває на мене, а я вже підготовлюю слова вибачення до вищих сил, котрі я промовлю завтра в церкві. Я не збиралася в храм, взагалі там дуже рідко буваю, та потрібно ж буде якось відмолити грішок, якщо моя рука зараз зовсім випадково прилетить в цю нахабну розфарбовану будку.

- А що? Тебе щось не влаштовує? - Регіна вихоплює запрошення, повертає його собі, і робить крок до Крістіни, явно тій натякаючи, що вона згрішить, та задоволення отримає, прикрасивши своїми кігтиками фейсик нахаби.

- Хелловін давним-давно минув, потреба опудала відпала, - наривається, провокує, та все ж крок назад робить, булочки то в неї від страху стискаються.

- Справді? Чому ж ти ще досі тут? - Гаразд, там де один гріх, там і два, завтра протягом всього дня буду поклони на колінах вибивати. - Чи всіх принцес карети по королівствах розвезли, а ти так і залишилася валятися на обочині гнилим, нікому не потрібним гарбузом?

- Я то в цей клуб і так сьогодні потраплю, можеш в цьому не сумніватися, а ти, страшко, візьми це запрошення та не газуй, в іншому випадку ти в цей клуб ніколи не зайдеш. Хіба як прибиральниця, і то в кращому випадку.

Найцікавіше те, що цю пораду Крістіна кинула мені, а сама ж стала на лижі та погазувала так в аудиторію, що тільки п'ятки сяяли, як зорі в різдвяну ніч.

- Не слухай цю притрушену, ти ж знаєш яке воно безмозке. Тримай, сподіваюся, що після свого родинного застілля, ти до мене приєднаєшся. Буде весело. Обіцяю.

- Давай, - приймаю в дівчини запрошення та бережно ховаю у свою сумочку, це подарунок і я не хочу ображати подругу, вона ж старалася, - та відразу попереджаю - використовувати його я не збираюся. Вибачай.

- Евелі, ти що не прийдеш? - Регіна тут же вмикає акторську гру й зображає витрішкуватого котика з відомого фільму, - навіть на годинку?

- Прийду, але цим запрошенням не буду користуватися.

Хто ж знав, що таких червоних листівочок нараховувалося всього з десяток на все наше місто, а потрапити без цього запрошення в цей клуб ой, як важко. Напевно, легше було змотатися в Лапландію, домовитися з ескімосами за оренду десятка оленів й роздати всьому світу презенти за одну ніч, ніж потрапити на цю вечірку...