Читати книгу - "Я живу з чудовиськом, Selina Tamamushi"

Автор: пухнастий білий кіт із помаранчевими очима,
який пережив це

Якщо ви думаєте, що День SPA — це щось розслаблююче, то ви явно ніколи не були котом. Для нас це не про аромати лаванди та ніжний масаж. О ні. Це про воду. Крижану, мокру, жахливу воду. І масаж так собі.

Але почнемо з самого початку.

Прокинувся я, як зазвичай, на ліжку. Чудовисько, на ім'я Катя ще спало. Її волосся стирчало в різні боки, вона голосно хропіла. А я лежав поруч, згорнувшись пухнастим клубком, як ідеал краси.

Я помітив, що ранок був занадто тихим. Вона не кричала своє «я спізнююсь», не розбивала чашку з кавою. Це було підозріло.

І раптом… вона відкрила очі й подивилася на мене хитрою посмішкою.

— Сьогодні ми тебе помиємо, — сказала вона.

Моє пухнасте серце опустилося в п’яти. Щойно я зрозумів, що мене чекає, миттю шмигнув під диван. Її «помити» завжди закінчувалося катастрофою для мене.

Вона намагалася виманити мене звичними хитрощами: відкривала корм, кликала солодким голосом, обіцяла «лише пару хвилин».

Але я був непохитним.

— Ну, добре, як хочеш, — зітхнула вона.

Я зрадів. Але зарано.

Через кілька хвилин я відчув, як диван… почав рухатися! Катя тягнула його, щоб дістатися до мене.

— Сніжок, виходь, не пручайся!

Я намагався вискочити повз неї, але вона схопила мене. Її руки були як сталеві лещата. Я борсався з усіх сил, але вона перемогла.

Вона внесла мене до ванної кімнати. Це місце саме по собі викликає у мене жахіття. Там завжди слизько, сиро і… мокро.

Вона зачинила двері. Шляхи відступу було відрізано.

— Тобі це сподобається, — сказала вона, вмикаючи воду.

«Сподобається»? Хтось взагалі її чує? Вода шуміла, ніби злий дух, готовий мене поглинути.

Мене опустили у ванну. Теплу, але все одно… ВОДА!

Я видав найжалібніше «няв», на яке був здатен. Мої пухнасті лапи намагалися вчепитися в усе: її руки, краї ванни, повітря. Але це було марно.

— Ну, не перебільшуй, — бурчала вона, намилюючи мою шерсть якимось шампунем.

Аромат шампуню був огидний. Що це? Ромашка? Я не хочу пахнути ромашкою! Я хочу пахнути собою — величним і незалежним котом!

Коли мене намилили, почали масажувати всі частини мого тіла. О боже! Навіть мої коштовності не уникли цієї долі. Після намилювання й приниження розпочався процес змивання. О, як я ненавидів цей звук води, що лилася прямо на мене.

Кожна крапля відчувалася як зрада. А потім вона почала терти мою вовну рушником.

— Ти ж чистенький тепер, мій пухнастик, — казала вона.

Пухнастик? Я більше не пухнастик. Я мокра ганчірка!

Коли, нарешті, цей кошмар закінчився, я вирвався з її рук і побіг по квартирі. Шерсть липла до тіла, лапи ковзали, але я мчав, мов вітер.

Я струшував воду з усіх лап, стрибаючи на її ліжко, її диван, її килим. Нехай знає!

— Гей, досить, ти все зробиш мокрим! — стогнала вона.

Саме так. Нехай страждає, як страждав я.

Через годину я нарешті трохи заспокоївся. Сидів на підвіконні, висихаючи. Моя вовна знову почала ставати пухнастою, а гідність потроху поверталася. Здавалося, це кінець моїм мукам на сьогодні.

Вона підійшла до мене з ласощами.

— Ти був молодцем, — сказала вона, простягаючи шматочок курки.

Я глянув на неї примруженими очима. Молодцем? Це ти так називаєш? Я ледь не втратив одне своє життя з дев’яти. Я щонайменше герой дня.

Але курку я все-таки з’їв. Помста помстою, а їжа — їжею. Тим паче куркою вона ділиться не кожного дня.

Можу сказати одне: ніколи, НІКОЛИ не вірте своїм Чудовиськам, коли вони кажуть, що це буде «швидко й легко». День SPA для кота — це не про релакс та розслаблення. Це війна.

Але знаєте що? Зрештою, я все одно вийду переможцем. Бо я — кіт. А вона — Чудовисько.

P.S. Якщо раптом у вашому житті з’явиться натяк на SPA, тікайте. І краще одразу ховайтеся у шафі.