Читати книгу - "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"

Два роки тому

— Це просто ідеально, — я обійшов порожній і трохи обшарпаний зал, — я вже все це бачу: тут буде бар, отам і отам столи. Ось тут можна буде зробити більярд. Це просто знахідка.

— Так-так. Я навіть заздрю тобі, — Сергій теж оглянув це місце і сховав руки в кишені штанів, — чому я не знайшов його швидше.

— Тому що ти дуже довго думаєш, — я обперся рукою на якусь будівельну драбину, — а такі рішення повинні прийматися одразу. Потім будеш розбиратися з наслідками. Головне отримати бажане.

— Якби я так жив, то давно б уже став жебраком, — він штовхнув ногою якусь порожню коробку, — до речі, ти бачив, тут ще є сходи. Мабуть підвал.

— Власник говорив мені щось, — я швидким кроком опинився біля сходів, — але я щось прослухав. 
Спустившись по металевих сходинках, я побачив перед собою старі деревʼяні двері. Відчинив їх і в ніс відразу вдарив запах сирості та потягнуло холодом. Та мене це не злякало, тому я сміливо зайшов всередину. Вікон тут не було, отже стояла суцільна темрява. Я ввімкнув ліхтарик на телефоні і почав розглядати приміщення. Воно було, напевно, вдвоє більше, ніж нагорі. І це трохи збило мене з моїх планів на цей будинок.

— І що тут? — відразу за мною спустився Сергій.

— Величезний підвал. Дуже великий. Я щось навіть трохи розгубився.

— Чому? Тут може бути ще якийсь ресторан. Чи нічний клуб. Ну щось таке.

— Це занадто банально, — я дивився собі під ноги і думав, як же це все використати.

— Ходімо вже, тут надто холодно. І неприємно пахне. 
Ми піднялись догори і Сергій почав мені щось розповідати, та я вже не слухав його. Адже у моїй власності тепер є величезний підвал, дуже великого розміру, який потрібно якось використати. Якщо тут вгорі буде казино, то там має бути щось не менш прибуткове та особливе. Мені не хочеться створювати черговий нічний клуб, їх і законних в цьому місті надто багато. 

— Ну що ж, вітаю з покупкою, — сказав Сергій вже на вулиці, чекаючи, поки я замкну двері.

— Почекай ще. Привітаєш, коли це все запрацює.

— А як ти вирішиш справи з законом?

— Хіба мене колись це хвилювало? — я засміявся.

— Гаразд, я вже поїду. Ще маю деякі справи. Та й дружині обіцяв допомогти.

— Зразковість твоя змушує задрити, — я підпалив сигару і ми попрощались. 
Я ще раз глянув на будівлю, де вже скоро зʼявиться мій казино клуб. Та мене продовжувала мучити думка про те, що зробити в тому величезному підвалі. Район тут досить жвавий, отже, прибуток мав би бути досить пристойний. А якщо ще й розрекламуватися в певних обмежених колах, то успіх точно мені буде гарантований. Головне, щоб моя дорогоцінна Діана ні про що не дізналась. Інакше розторочить про це батькам, а я не хочу пояснювати батькові, куди йдуть гроші з моєї частини нашого бізнесу.

— Вибачте, — поряд зі мною почувся приємний жіночий голос.

— Так, — я повернув голову і зустрівся з блакитноокою білявкою. Вона була такою гарною, наче з якоїсь казки.

— У вас не буде чим підпалити цигарку? Бо я десь посіяла свою запальничку.

— Звісно, будь ласка, — я витяг свою Zippo та простягнув до дівчини. Вона швидко підпалила свою цигарку та випустила дим.

— Я сиджу ось там на терасі кафе, — вона кивнула в бік будинків через дорогу, — попросила у офіціанта, а він відмовив. Ще й сказав, що у них не палять, — дівчина закотила очі.

— Зате тут можете робити це скільки завгодно, — я теж потягнув свою сигару.

— Саме тому я й прийшла. Побачила вас і вирішила, що точно варто попросити допомоги, — вона чаруюче посміхнулась і примружила очі з довгими пухнастими віями. Я не вірив власним очам, що переді мною стоїть така красива дівчина. За своє життя я бачив не мало вродливих жінок, та ця була якоюсь особливою.

— І правильно зробили.

— До речі, я Інна, — вона простягла руку.

— Захар. Дуже приємно, — я поцілував їй руку, а погляд блакитних очей просто пропалював мене наскрізь. 
Мабуть тоді моїм тілом пройшов якийсь дивний імпульс. Цілий день ми з Інною провели разом, а ввечері у мене з нею був найкращий секс у житті. Мені починало зносити дах і я не міг повірити, що така дівчина поряд зі мною. Став забувати навіть про свої деякі принципи. Ми прозустрічались місяць і Інна переїхала до мене. А ще через місяць я зробив їй пропозицію. Звісно ж, вона погодилась. В той момент я почував себе надзвичайно щасливим.

— Ти… Що? — Діана витріщилась на мене і це шалено розізлило мене.

— Одружуюсь. Щось не так? — я гаркнув і надпив своє віскі. Останнім часом бути в домі батьків та спілкуватись з сестрою без алкоголю було неможливо.

— Просто я думала…ну, що ти до цього трохи байдужий, — вона схрестила руки на грудях та вперлась до кухонної тумби.

— А зараз я думаю інакше. Інна для мене…дуже важлива. І я хочу одружитися.

— Ну якщо це так, — Діана підійшла до мене дуже близько, — то я рада за тебе. Сподіваюсь, ти будеш щасливий.

— Батькам поки нічого не кажи. Я просто запрошу їх і все. Хай це буде сюрприз.

— Сподіваюсь, приємний, — сестра примружила очі і я чудово знав, про що вона думає. 
Ще через місяць ми одружились. Це було дуже маленьке і затишне весілля, я не хотів ніякої помпезності, а просто якнайшвидше стати з Інною одним цілим. Не розумію, як так сильно ця неймовірна дівчина заполонила мій розум. Хочеться кожну секунду бути поруч з нею. Обіймати, цілувати, гладити її ніжну шкіру і насолоджуватись пристрасними ночами. Я бачив, як заздрять мені деякі чоловіки, коли ми йшли по вулиці і це відчувалось шалено приємно. Наше подружнє життя було ідеальним близько пів року. Я займався своїм новим проектом, облаштовував казино та врешті вирішив, що зробити у тому підвалі. Це мали бути захоплюючі бої з першокласними бійцями. На цьому я мав би заробити купу грошей. І Сергій сказав, що це крута ідея. Інна займалась якимись своїми справами і кожного вечора зустрічала мене смачною вечерею та не менш солодким продовженням. Я думав, що все так і буде ідеально. До одного вечора.