Читати книгу - "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"

— Все було смачно, як завжди, — я зробив ковток вина.

— Дякую, — Інна посміхнулась та почала нервово перебирати пальцями.

— Щось сталося? — я уважно спостерігав за нею, — ти якась дуже напружена.

— Я…я б хотіла з тобою про дещо поговорити.

— І про що ж? — мене це дуже зацікавило, тому я підпер рукою голову і уважно дивився на свою дружину.

— Захаре, я… я… хочу дитину.

— Що? — я сіпнув головою, роблячи вигляд, що не почув її.

— У нас з тобою таке чудове життя, ми такі щасливі.

— Так, все правильно. Я теж дуже цьому радий, — я відкинувся на спинку стільця і почав тарабанити пальцями по столу, — і в цю нашу ідилію дитина не вписується зовсім.

— Але ж…

— Інно, — мій голос став суворішим, — ми здається про це говорили ще з самого початку. Я сказав, що не хочу дітей. І ти це прийняла, погодилась. Що раптом змінилося?

— Я просто хочу бути мамою, — рішуче сказала Інна, — коли десь йду, бачу вагітних чи жінок з дітьми, мені аж серце завмирає. Я хочу про когось піклуватися, дарувати свою любов.

— То піклуйся про мене, — я повільно піднявся і підійшов до дружини, — даруй всю свою любов мені, — взяв її за руку і допоміг встати, — але ніяких дітей в цьому домі не буде.

— Але Захаре…— на її очах зʼявились сльози. Чи збентежило це мене? Аж ніяк, мені було байдуже. І в цей момент я дещо для себе зрозумів. 
Інна криво посміхнулась та втекла, зачинившись у ванній. Я ж дістав графин з віскі і налив собі більшу половину стакана. Випив практично все і відразу. Приємне тепло розлилось по грудях і це змусило мене розслабитись. Дитина. Я ніколи не розглядав себе в ролі батька, але ніколи не відкидав цієї можливості. Але у відповідний час. Точно не зараз, коли у мене має бути грандіозний клуб і всі сили та час я маю направити туди. І не з Інною. Саме в цей момент я зрозумів, що я не хочу, щоб вона була матірʼю моєї дитини. Мені з нею просто добре. Але не більше. Якась пелена впала з очей і я глянув на все більш тверезо.  
Після того моменту ми більше не повертались до цієї розмови і наче все було як і раніше. Все, крім мого захоплення Інною. Раніше вона була для мене ледь не цілим світом, а зараз стала просто жінкою. Просто тією, з ким я живу. Я не знав, скільки часу ми би ще протрималися, як сімʼя, аж поки я випадково не перекинув її сумку. Почав складати все назад і взяв до рук протизаплідні, які Інна завжди приймала. І зауважив, що таблеток там забагато. А коли порахував, то впевнився в цьому остаточно. Також в сумці було декілька тестів на вагітність. Поки не використаних.

— Що це таке!? — я ввірвався до спальні, чим трохи налякав її.

— Що сталося?

— Не прикидайся. Ось…ось… що це!? — я тримав у руках пігулки та тести.

— Це…це…Захаре, я зараз усе поясню.

— Ні, не треба. Не хочу нічого чути! Я думав, що ми поговорили про це та домовились, а ти вирішила щось робити за моєю спиною!?

— Захаре, не треба, — вона підбігла до мене з благальним поглядом, — не злися, прошу… це… я…

— Ні, Інно, все. Я хотів бути з тобою, але ти все перекреслила цим тупим вчинком, — я кинув всі ті речі на ліжко, — ми розлучаємось. Терміново. 
Вона розплакалась, а я просто пішов геть. Сів у авто і поїхав куди очі бачать. Зараз взагалі не хотілося бути поряд з нею, бачити її чи навіть чути. Я картав себе за те, що так сильно поспішив та одружився. Тепер я впевнений, що це не було кохання, а просто симпатія, пристрасть, захоплення. І вся хімія минула та рожеві окуляри впали. Інна не та жінка, з якою я хочу бути, мені вмить стало неприємно навіть згадувати про неї. Я підʼїхав до свого майбутнього клубу і дивився на нього через вікно авто. Ще трохи і тут буде те, про що я так давно мріяв. Це буде моєю золотою жилою. І не потрібна буде мені ні дружина, ні діти, ніхто. Мені буде байдуже на сімʼю, тому що це стане моїм найбільшим щастям.  
За місяць ми з Інною розлучилися. Під час всього процесу вона жодного разу навіть не заговорила зі мною, не глянула в очі. І я ще більше зрозумів, що зробив правильний вибір, що закінчив все це. Навіть якби зараз вона благала пробачення і просила все повернути, то я б ніколи на це не погодився. Вийшовши на вулицю, запалив сигару та вдихнув дим, який за весь час став уже для мене приємним. Жінка. Якщо вона мені й буде колись потрібна, то лише для розваги. І тільки на одну ніч. Жодних зобовʼязань. Більше ніколи й близько не подумаю про одруження, бо як це не очевидно, таке точно не для мене.