Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

  Єва відкрила рота, щоб привітати нового клієнта та втратила здатність говорити від того, коли побачила хто перед нею. Та відразу ж опанувала себе, згадавши про те, що зараз вона працівниця банку, яка повинна бути ввічлива з клієнтом.

-Вітаємо вас Денисе Максимовичу в нашому банку. Ви зробили правильний вибір, що обрали саме наш банк…

-Отож, Єва Олександрівна і зовсім не лиса,- Денис оцінюючим поглядом пробігся по дівчині.

-Перепрошую… Повторіть, бо я не зрозуміла вас,- Єва намагалася триматися впевнено.

-Через вас Єво Олександрівно, я зараз парюся у цій дублянці і через вас я упустив злодія, який хотів викрасти мою машину,- Денис сів на стілець за стіл навпроти Єви.

-А через вас Денисе Максимовичу, я втратила можливість випити з ранку каву та посидіти у сквері серед тиші. А зараз давайте ваші документи та приступимо до справи. Не будемо затримувати інших клієнтів, які займають чергу…

-На відміну від мене,- закінчив за неї Денис простягаючи їй папери,- кожному своє. Якщо ви чекає на вибачення Єво Олександрівно з мого боку, то їх не буде. Бо це саме ви повинні вибачатися переді мною за те, що завдали шкоду моєму здоров’ю.

-Ви самі винні, біжите не дивлячись перед собою. Вам треба ось тут посталити свою підпис,- Єва швидко виконувала свою роботу,- а тут ще одну.

-Я завжди дивлюся перед собою,- Денис підписав папери,- у мене не було бажання більше вас бачити Єво Олександрівно. А воно не тільки побачив, а ще й прийшлося з вами розмовляти. Так що такий-то невдалий ранок. Сподіваюся проблем з відкриттям рахунку та оформленням депозиту не буде.

-Проблем не буде, документи ви принесли з собою всі і це вже добре,- запевнила Єва продовжуючи заносити дані до електронної бази,- у мене теж не було бажання вас ні бачити, ні чути, бо ви людина невихована, зовсім не знаєте ввічливих слів. Мені вас шкода, ваша невихованість псує вашу репутацію успішного підприємця. Назвіть, будь ласка, номер свого телефону. Це для бази даних.

-Ну звісно, що для бази даних, для особистого спілкування  я б нізащо не запропонував обмінятися номерами телефонів. Куди мені такому нахабі до такої леді як ви,- іронічно сказав Денис знову піднявши очі на Єву,- а у вас гострий язичок Єво Олександрівно і ви зовсім неперелякана, як мені здалося на початку.

-Ваші компліменти продовжують піднімати мені настрій. Та ви Денисе Максимовичу погано розбираєтеся у людях, тому дивуюся, як вам вдається керувати такою великою компанією. Та не будемо на цьому робити акцент,- Єва на принтері роздрукувала ще папери,- ще поставите пару підписів і ми зможемо розпрощатися з вами назавжди. Сподіваюся наступного разу, коли прийдете до нашого банку у вас не виникне бажання сісти за мій стіл і ви оберете іншого спеціаліста.

-Правильно, більше за ваш стіл не сяду. Але Ніні Володимирівні я буду безмежно вдячний за порекомендованого хорошого спеціаліста. Ваша швидкість і знання своєї справи мене приємно вразила. А крім цього більше нічого. Ну, якщо це все,- Денис підвівся.

-Це все, не забувайте своїх речей і гарного вам дня.

-Вам теж гарного дня.

  Єва провела його поглядом до виходу відкинувшись на спинку свого крісла. З вигляду і не скажеш, що він здатний нахамити. Високий, широкоплечий. А кубики на його торсі, які вона ще помітила у сквері, коли він скинув з себе сорочку – це щось.. Безперечно займається спортом, слідкує за собою і мабуть же балує себе масажами та саунами. Коротко підстрижене волосся гарно підкреслювало його  симпатичні риси обличчя, на додаток зелені очі. Жінкам такі подобаються, подумала Єва. Але зовнішній вигляд може бути оманливим, вона вже в цьому мала змогу переконатися, коли зустрічалася з Микитою. Красень, спортсмен, а руку на жінок підіймає. Після його побоїв думала, що помре… Та все здолала, але тепер не довіряла чоловікам. Для неї вони неотесані грубіяни. І цей Денис… Максимович не виняток, якими-то словами образливими осипав її. І вона тоді подумала, що він якийсь там…, а воно власник великої компанії. Нібито повинен ввічливо спілкуватися з людьми, спокійно себе поводити при будь-яких обставинах як і належить керівникові. А воно…

-Ну, тобі і пощастило такого симпатягу обслужити.- до Єви підійшла Леся, яка принесла їй деяку документацію.- Одружений?

-Такі запитання я йому не задавала, але обручки на його пальцеві не помітила,- відповіла Єва.

-Опинитися би з таким у ліжку,- видихнула тяжко Леся.

-Таких краще обходити стороною. Так що не зітхай і радій, що пройшов мимо,- Єва прийнялася за роботу, бо до неї підійшов інший клієнт.

  Після робочого дня Єва поїхала додому, щоб переодягнутися і вже о дев’ятій бути готовою йти до нічного клубу. У такі місця Єва зовсім не любила ходити, але відмовити у підтримці подрузі не могла. Вона не стала нічого вигадувати щодо свого зовнішнього вигляду і тому одягла джинси та джемпер небесного відтінку з круглим вирізом. Волосся вирішила залишити розпущеним.

-На побачення збираєшся?- до кімнати Єви зайшла її мама Катерина Борисівна.

-Ні. З подругою до нічного клубу,- відповіла відверто,- завтра вихідний, так що…

-Так що можна погуляти і до ранку,- Катерина Борисівна сіла на ліжко своєї доньки,- може ти все-таки попросиш вибачення у Васі. Він же старається тобі вгодити.

-Мамо, мені твій новий чоловік не те що не подобається, а взагалі на нерви діє, постійно дратує. Та це не має значення, головне, щоб тобі з ним було добре. І вибачення я в нього просити аж ніяк не збираюся. Це він повинен вибачатися переді мною за свої необдумані слова. Хто він взагалі такий, щоб вказувати мені, що і як треба робити. Мені вже двадцять вісім і я цілком здатна приймати самостійно рішення і не варто мене так опікувати. У нього взагалі немає на це ніякого права. Найближчим часом я візьмуся за пошуки квартири, щоб у березні вже переїхати. Більше не хочу жити з вами разом,- відповіла Єва завершивши розчісувати волосся.

-Але це не тільки мій дім, а й твій дім теж. Так, у ньому зараз живе і Вася, і ви не можете знайти спільну мову, але це не привід тікати з свого будинку. Твій батько, коли його купував думав у першу чергу про тебе. Казав, що треба обирати великий, просторий дім, щоб тобі було де бігати. У дитинстві ти дуже любила бігати. Єво, доню не ображайся на мене за те, що я привела сюди нового чоловіка. Але повір це ненадовго. Коли Вася купить собі будинок, тоді я переїду до нього жити, а ти лишишся тут. Треба ще трішки потерпіти. Йди посидь біля мене.