Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

- Добре, тату. Я можу йти? - Краще постаратися втекти зараз, поки він не надто розійшовся.

- Ні, постривай. Я хотів поговорити з приводу твого навчання, - піднявши свій погляд вгору, я ошелешено витріщилася на свого батька.

– А що з ним не так? – Невже професорський склад на мене поскаржився? Але ж я найкраща серед студенток академії!

– Це небезпечне вміння. Вже зовсім скоро у вас почнуться практичні заняття, і я переживаю. Мені здавалося, що ти награєшся і кинеш навчання.

- Вийду заміж, народжу дітлахів, так? - Закінчила думки Великого Лорда, на що він шумно видихнув.

- Сандро, ти не впораєшся, - а ось тут весь мій запал вичерпався.

Важко рухатися вперед, коли всі довкола твердять, що тобі це не по зубах. Але я трималася. А от коли про це говорять твої близькі… Це удар нижче пояса.

- Я зможу, ось побачиш! - Грізно зиркнула на тата, спритно вискочивши з кабінету, щоб він не побачив моїх сліз.

"Ти не впораєшся", - билося у мене в голові набатом, тоді як я вже буквально бігла у бік своєї кімнати.

- Ну, ми ще побачимо! – Войовничо розправивши плечі, я змінила траєкторію руху, прямуючи у свята святих моєї матінки. - Що смачненького буде сьогодні? - Схопила млинчик, що пишав жаром, помітивши, як Велика леді похитала головою, дивлячись на свою недолугу дочку.

- Весь апетит зіпсуєш, - посміхнулася мені у відповідь, змовницьки підморгнувши. - А я приготувала невеличкий сюрприз для своєї неповторної підкорювальниці драконів, - здається, вона була в курсі нашої з батьком розмови, принаймні останньої її частини.

- Або, вірніше, для драконячого інкубатора. «Ти повинна подумати про своє майбутнє», - процитувала одного досить відомого в цьому будинку чоловіка, сідаючи на запропонований мені табурет.

- Бути мамою не так вже й погано, - не погодилася зі мною Камелія Істрійська, погладивши при цьому по голові. - Правда не всім щастить з дітьми, але я виявилася дуже удачливою, - і от як такі різні люди можуть бути щасливими в шлюбі?

Просто розуму незбагненно!

- Я і не говорю, що це погано. Просто це не моє, розумієш? - Зазирнула в рідні очі, отримуючи ствердний кивок у відповідь. – Я мрію про небо та польоти. Там моє життя. А якщо вийти заміж, то чоловік відразу ж закриє мене в чотирьох стінах, змушуючи займатися домом, - промовила сумно, підтягнувши до себе піалу з полуничним варенням.

- А ти знайди такого, щоб він поділяв твої інтереси, - підказала мені матінка, і я представила себе поряд з таким, як Джулз або Барні.

Відчуття здавалися дивними, але хоча б не такими огидними, як від думки про чоловіка-Лекса. Ось справді велика «радість», пощастить же його дружині!

- У будь-якому разі мені ще надто рано про це думати. А тато ніби не розуміє і не бачить цього! У нього лише зв'язки в голові. Уявляєш, він виступив проти нашої з Барні дружби, ніби той не гідний перебувати поруч зі мною, - поділилася з мамою наболілим, приймаючи від неї ласку та співчуття.

Ось хто мене розумів і підтримував у всіх моїх починаннях.

- Дай йому час усвідомити те, що його улюблениця пішла характером у свого батька, - посміхнулася Велика Леді, забираючи в мене смаколики. – Годі вже, незабаром обід. До речі, ти бачила нову сукню, яку тобі надіслала мадам Піорі? Справжній шедевр. Було б непогано, якби ти вдягла її на знайомство з правителем сьогодні ввечері.

- Але мамо, ніхто не ходить на зустріч із куратором у пишних вбраннях. Усі будуть або у простих костюмах, або в академічній формі, - обурилася, уявляючи своє ошатне вбрання у компанії хлопців.

- Тому що всі твої друзі - юнаки, було б дивно, якби Джулз з'явився в широкій спідниці до п'ят, - тут ми розреготалися, представляючи описану матінкою картину. - Тому ти все ж таки подумай, - м'яко запропонувала вона, але я категорично була налаштована чинити опір, бажаючи підтримати свого менш заможного товариша.

За обідом батько не промовив жодного слова. Мама намагалася кілька разів затягнути його у спільну розмову, але Великий Лорд відбувся лише парою простих фраз, продовжуючи при цьому мовчати та ігнорувати свою молодшу дочку, тобто мене.

Зате мої сестри як завжди були галасливими і надто докучливими. Я не знаю, коли вони встигають поглинати ласощі, але мені здавалося, що їхні роти просто не зачинялися.

- Пощастило ж Сандрі, вона зустрінеться з самим Ріггардом Драгонійським, - щебетала Ліара, зачаровано втупившись у стелю.

- Так... Заради цього варто було витратити на цю дурну академію цілих чотири роки, - підхопила за нею Астелія, і обидві закивали своїм думкам, весело розсміявшись. - А ще цього разу від мадам Піорі тільки Сандрі доставили сукню, хоча вона обіцяла для всіх нас, - обурилася наша середня, кидаючи на мене розлючений погляд.

- Можеш забрати її собі, - я була не в настрої сваритися, тож відмахнулася від сестри, поглядаючи на зосередженого батька. Щось у його поведінці змушувало мене нервово смикати серветку на колінах.

- Пані Стефанія привезе нові вбрання до кінця наступного тижня, щоб усі ви змогли покрасуватися на святі Весняного рівнодення, - заспокоїла Астелію матінка, погладив мене по долоні. - А Алісандрі потрібно виглядати відповідно перед главою дистрикту, все ж таки це перше їхнє офіційне знайомство, - тут сміхотунки не могли не погодитися, продовживши співати дифірамби нашому монарху.

Не приховуватиму, я теж захоплювалася нашим правителем, але в мене були дещо інші для цього причини. Найкращий з імператорів, він привів у наш дистрикт процвітання та прогрес. Саме завдяки його кмітливості та рішучості на Драконячих Островах вже ціле століття використовується «дика тяглова сила».

Я настільки захопилася роздумами, що не відразу зрозуміла, чому за столом стояла така дзвеняча тиша. І тільки по приголомшених обличчях сестер я зрозуміла, що Великий Лорд щось сказав, звертаючись до мене.

- Вибачте, батьку, я задумалася і не почула ваше запитання, - перейшла на офіційний тон, наче поруч із нами були сторонні.