Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

– Я…

На цей раз розумію, що не можна мовчати. Він вже двічі дав зрозуміти, що не збирається довго чекати на відповідь на свої запитання.

– Я зроблю все, що ви забажаєте.

– Господар. Називай мене господар.

– Так ... – Я роблю вдих, змушуючи себе підкоритися, та відразу швидко виправляюся: – Так, господар.

Я чую, як він відкидає ремінь. Широка, трохи шорстка долоня накриває мої груди, трохи стискає. Внизу мого живота раптово з'являється жар. Безсоромне гаряче бажання.

Я з жахом розумію, що його дотики пробуджують чуттєвість та плотську спрагу.

Долоня переміщається на живіт, спускається до паху, завмирає, майже торкнувшись, ох...

– Так, реагуй, я хочу чути все, – видихає він.

Пекучі губи накривають мій сосок. Я схлипую. Від його ласки йде голова навкруги, перед очима все пливе, хоч і так не видно нічого через пов'язку. Тобто не все… ох…

Він завдоволено гмикає та проводить язиком по  моїх грудях, після чого втягує сосок в рот та легенько посмоктує.

– А-а-а…

Його пальці опиняються нижче, гладять складочки, і я з жахом розумію, що вже там все вологе.

– Так, саме так, крихітко, покажи, як ти вмієш заводитися. Як ти хочеш свого господаря?

Я тільки тихо застогнала. Від його дотиків тілом розливався рідкий вогонь. Кров перетворювалася на розпечену лаву, всі думки були лише про те, щоб це не припинялося ніколи. Так… не думала, що з кимось випробуватиму подібне. Ігор, який намагався мене затиснути та дошкуляв своїм переслідуванням. Слова «ні» розуміти не хотів.

Пальці натиснули на клітор, я прогнулася, сама не знаючи чого хочу.

– Попроси мене, дівчинко.

Його слова чулися ніби щось туманне та незрозуміле. Я плавилася від насолоди і не розуміла, чого він хоче.

– О… дівчинка така вперта, – знову смішок, – тоді зробимо інакше.

Мить – та його дотики зникли, залишивши мою знемагаючу від бажання плоть. Я розчаровано схлипнула.

– Дівчинка не хоче виконувати з першого разу, що я говорю, – ніжно промуркотів він. – Отже, будемо інакше.

Я знову відчуваю його уважний погляд. Поки що ще не такий, як в чудовисько, але відверто спраглий до мого тіла. Ковзаючий, наче невагомі пальці вздовж хребта. І запах тютюну та лимона. Так саме. Він так і пахне. Тільки зараз усвідомлюю це. Не дуже дорогим парфумом зі штучними ароматами, а просто тютюном та лимоном.

Він навмисне мучить мене та хоче помучити ще більше.

– Здається, ти не дуже хочеш мене, маленька. Із цим треба щось зробити.

Він пропускає моє волосся крізь пальці, стискає його, закидаючи голову. Я відчуваю його дихання на своїх губах, але він не цілує, а тільки шепоче:

– Плід повинен дозріти. Маленький гріховний плід, який став причиною падіння людини з раю в вир пороку, – шепоче він. – І все це було через жіночі обійми. Саме вони зводять з розуму і не дають бути собою. Саме жінка – диявольська винахідка, який позбавляє чоловіка розуму, не даючи жити нормально. І плід – лише причина. Але зривати його треба саме в той момент, коли він дозрів сам, щоб впасти до рук того, хто зможе зробити його своїм.

Він випростується, але мене не випускає.

Ніздрів стосується пряний запах, а до губ доторкнулася головка члена, по тілу пробігає блискавка.

– Відкрий рота.