Читати книгу - "Ненависть при світлі , Роза Фаєр"

Я не спав майже цілу ніч,вчитуючись у історію життя Єви. Мені не заважала ні втома,ні те, що вже світало.

Я то сміявся з її цікавих випадків у школі,то нервувався через відношення батьків до своєї доньки. Мої люди дізналися трохи більше, ніж потрібно було.

Я знав, що змусило Єва залишити родинний маєток і переїхати до брата. А потім вона працювала і вдень,і вніс, щоб купити собі власне житло.

Я навіть маю фото цієї квартири. І вкотре мені сподобалося те,як вона облаштована. Точніше,смак Єви.

Десь у глибині душі я розумів, що поводжуся,наче якийсь псих. Потрібно просто лягти і поспати. А завтра буде легше. Тобто сьогодні,але коли я нормально відпочину.

Тому,відкидаю нарешті свій телефон і потираю очі. Вона наче випалені від напруги. Я злий сам на себе за всю цю ситуацію. Та щось нічого не можу з собою вдіяти.

Вмощуюся на ліжку зручніше і намагаюся заснути. Це виходить в мене дуже швидко. Зважаючи на те, що я не спав цілу добу. Звісно, мені таке не вперше.

Проте,так навантажувати свій організм зовсім не корисно для здоров'я. Особливо для бізнесу.

Можна спокійно прогавити якусь дурницю і добряче за неї розплатитися.

Я спав майже до вечора. Прокинувся,коли на годиннику була вже п'ята. За вікном були сутінки і я зрозумів, що даремно втратив день свого вихідного.

Встаю з ліжка і йду в душ,чищу зуби. Далі на кухню. Моя хатня робітниця мала щось залишити для мене в холодильнику.

В свій єдиний вихідний день,я не люблю коли в будинку є хтось постороній. Та й в принципі,коли я вдома по буднях.

Відкриваю двері холодильника і з задоволенням дістаю звідти червоний борщ. Звісно,це не дуже корисний сніданок.

Але зараз вже майже ніч і я пропустив навіть обід. Та й після вчорашнього алкоголю це буде добре для шлунка.

Дивно взагалі,що я почуваюся нормально. Та напевно вся справа в тому, що я протверезів до того,як заснув.

Швидко справляюся з їжею і повертаюся до спальні. На годиннику вже сьома.

Через дві години відкриється клуб,де працює Єва. На збори піде небагато,але ще дорога.

Не хочу це визнавати та ноги самі принесли мене до неї.  І ось я сиджу за барною стійкою з нетерпінням виглядаючи її появу...

Пройшла година і три порції коньяку та Єви все ще не було. Вона не танцювала з вчорашнім колективом і в залі не з'явилася.

Я відчув себе повним ідіотом. Серйозно,в неї скоріше всього вихідний. Вчора ж вона була допізна тут. Отже,я знову даремно трачу свій час в надії її побачити.

Вся ця затія здається жахливою. Я проводжу себе необдумано,я б навіть сказав,божевільно. Звідки взялася ця нав'язлива мрія її побачити.

За цю добу жодна моя спроба хоча б з нею поговорити була провальною. Можливо вищі сили дають мені знак,що не варто в це вплутуватися. Що це просто не моє.

Правда,я ніколи не вірив в таке. Проте, зараз все здається таким очевидним.

Раптом я застигаю і ледве не впускаю очередну порцію спиртного. Оскільки,та заради якої я сюди прийшов,нехтуючи здоровим глуздом,сіла поруч зі мною.

Я навіть відчув її тепло та дахозносну енергетику, що вона випромінювала. Секунди три після цього я заспокоївся, щоб вона нічого не помітила чи не подумала, що я якийсь псих.

Правда,саме таким я себе відчував. Оскільки,мав вже якусь параною, що вона не захоче зі мною банально поспілкуватися...

Знову відчуваю себе школяром. До того ще невинним, приблизно клас сьомий - восьмий. А це вже більше параної. Невже таки варто сходити до якогось психолога. Не раз думав про це та я чомусь в них не вірю. Мабуть, даремно.

Оскільки тепер не розумію, чому саме з нею таке сталося.

Я вже не пам'ятаю, коли мав відповідні проблеми. Ні, серйозно. Я дорослий чоловік і в моєму житті було вже десятки жінок.

При цьому,я не хвастаюся,а намагаюся зрозуміти куди все це поділося. Саме зараз. Чому я не заговорив ще з нею,а лише випив очередну склянку.

-Саша, келих вина будь ласка,-робить замовлення Єва своїм голосом,який більше схожий на звук дзвіночка.

Такий легкий,при цьому дзвінкий. Бляха..так зберися тряпка.

-Несіть,леді одразу ж бутилку Шардоне,-впевнено звертаюся до офіціанта.

Я б навіть сказав, що звичним тоном і жестами. Та тільки після сказаного я зрозумів, що облажався.

Тому що,це її улюблене вино. Про це я дізнався з біографії Єви та звідки я можу знати про це зараз. Тим паче, називати її леді ......

Підтримую спокій на обличчі і наважуюся нарешті заглянути в її очі. Єва, також, дивиться на мене. Проте,не здивовано,а більш зацікавлено.

Це мені подобається і нарешті дає змогу розслабитися. Чому я злякався того, що вона щось запідозрить. Адже знання її смаків зможе лише мені допомогти у завоюванні.

Чекайте,це я тільки що подумав. Хоча чого ходити по колу. Вона мене,наче причарувала. І я думаю,що цього разу просто "ліжком" це не закінчиться.

Принаймні,я на це налаштований. Особливо тому, що її запах мене зараз зводить з розуму. А ця коротка сукня провокує.

Ну навіщо вона так одяглася. При цьому, верх у неї закритий,але ці ніжки ..

Як уявлю, що задираю цю сукенку,а вона там вже без білизни..

Чорт.. щось я ще досі роблю собі тільки гірше і гірше. Тепер потрібно якось приховати те, що в мене стоїть.

Вже вдруге і знову тільки від думок про неї. Варто чимшвидше закінчувати з фліртом. Бо від такого стресу нічого доброго вже точно не буде.

-Як вас звати,прекрасна леді?-запитую у неї не змінюючи звертання. Оскільки,як я розумію,це їй сподобалося..

Мені здається чи Єва трохи засоромився? Так дивно,вона зовсім не така,яку я її уявляв. Проте,справжня Єва подобається мені ще більше.

І тепер можу вам сказати на сто відсотків,що я псих та маніяк. Бо таке зациклення і зацікавлення трохи занадто. Та ще раз повторюю,я не можу по-іншому. В мене якесь первісне бажання нею володіти. Так, щоб без залишку і з шаленою віддачею. Не знаю, правда,на чому базується цей шалений потяг та не дізнаюся, якщо не перевірю. Тим паче, що я не звик відступати. І чим більше вона буде мені відмовляти,тим сильніше я буду намагатися її підкорити.