Читати книгу - "Сміттяр, Мар'яна Доля"

- Будь ласка, юначе, -  підбадьорююче кивнув йому вчитель соціології,  містер Гарріс. - Про що ви нам розкажете?

Крім Гарріса за столом екзаменаторів сиділи директор школи, його заступниця та помічник учителя. Усі уважно дивилися на Еріка, що стояв біля інтерактивної дошки з "розумною" указкою в правій руці та екзаменаційним білетом у лівій.  

 - Про соціальні класи, історію їх виникнення та їхню користь для суспільства, -  відповів Ерік. Тему він знав добре, але вона була такою обширною, що доводилося добре думати перед кожним словом, аби не з'їхати на манівці, а давати конкретну і грунтовну інформацію. Він знав, що саме такі відповіді мають шанс здобути від містера Гарріса високий бал. Соціолог страшенно не любив "води" та розповідей ні про що.

- Добре, - озвався директор, втім, не дивлячись на  учня, а креслячи щось пальцем у своєму планшеті.

 - Отже,  поділ суспільства на класи відбувся у 2030-му році, - почав Ерік. Слухаючись указки у його руці, дошка  почала  відтворювати різні цифри, таблиці і графіки.  - Це  було вимогою часу, тому що виник дефіцит робочих професій, і .. ну, словом, багато людей не хотіли працювати, а жили на соціальні виплати, і тоді парламент прийняв закон номер 228/2,  cуть якого історики сформулювали як "Хто не працює - той не їсть"...

Містер Гарріс схвально кивнув головою. Директор все ще лишався зосередженим на своєму планшеті, його заступниця з нудьгуючим виглядом розглядала свої нігті. Ніхто його не "валив", і Ерік трішки збадьорився.

- Всього є чотири соціальні  класи, - продовжував він свою розповідь. - Клас "Ч" під умовною назвою "Чорнороби", клас "О" - "Обслуга", клас "С" - "Службовці" і клас "Е" - "Еліта".  Держава забезпечує працюючих людей кожного класу гідною зарплатою, безкоштовним житлом, медициною та освітою. Також є державні допомоги для тих, хто за станом здоров'я чи віком не може працювати - літнім людям, матерям з маленькими дітьми, інвалідам. Але якщо людина не має роботи - вона втрачає усі ці пільги і допомоги. Для кожного соціального класу є свій перелік професій, які можуть опанувати його представники. Із того переліку  людина обирає ту професію,  яка їй найбільше підходить...

 - Сама обирає? - директор відклав  планшет та  пильно подивився на Еріка.

 - Ну... протягом усього навчання у школі відбувається профорієнтаційна робота, психологічні тести і все таке... А при закінченні випускного класу усі учні складають Тестове Оцінювання Можливостей, за результатами якого отримують перелік рекомендованих професій, згідно своїх умінь і схильностей. Тоді вони можуть або йти працювати, або навчатися далі - в коледжі чи університеті, але тільки на рекомендованому їм факультеті. У такому разі вони навчаються за державний рахунок, а потім автоматично отримують направлення на роботу. Можна вибрати іншу спеціальність - але тоді навчання буде платним, і  роботу доведеться шукати самим.

 - Так, усе вірно, - сказав містер Гарріс. - А скажіть-но, Еріку, чи людина може  перейти з одного соцкласу в інший?

 - Так, може, - без запинки відповів хлопець. - Кожен учень , який  закінчує школу та  середній спеціальний чи вищий навчальний заклад із відмінними результатами, може претендувати на підвищення свого класу, але тільки на один щабель. 

 - А  що веде до пониження класу?

 - Правопорушення, небажання працювати, - хлопець замислився, - а, ще якщо жінка вийде заміж за чоловіка, нижчого від себе, то її клас теж понизиться. А чоловік, якщо одружиться на жінці нижчого класу, то тоді навпаки - клас жінки підвищиться.

Заступниця директора  схвально захитала головою. Вона була молода і дуже самовпевнена, тож це питання було для неї актуальним. 

 - Добре,  - сказав містер Гарріс. - А яка демографічна політика держави щодо кожного соцкласу?

"Далась їм та демографічна політика", - подумав Ерік, відвернувшись на мить до дошки і "витягаючи" указкою чергову схему. 

 - Представникам класу "Ч"  І "О" дозволяється мати не більше двох дітей, - відповів він. - Щодо класів "С" та "Е" обмежень немає.

 - А з якою метою були введені такі обмеження? - не відставав учитель.

 - З метою... ну, щоб не було зловживань різними пільгами і  не виникало безробіття.

- Ну що ж, юначе,  - поважно мовив містер Гарріс, -  Я гадаю, ви добре засвоїли тему і заслуговуєте на найвищий бал. Панове, може в вас будуть якісь додаткові запитання?

Помічник вчителя та заступниця директора заперечно похитали головою.

 - А ким ви хочете бути в майбутньому? - раптом спитав Еріка директор.

Це було запитання, простіше якого, мабуть, було б неможливо відшукати, але  Ерік  дещо загаявся з відповіддю. Йому чомусь пригадалося, як дванадцять років тому,  коли маленькі шестилітки тільки прийшли до школи, їхня перша вчителька міс Леві  теж  поцікавилася, ким вони хотіли б стати. І тоді  Ерік, який дуже полюбляв мультики й комп'ютерні ігри про інші планети та космічні кораблі, сміливо відповів: "Я хочу бути астронавтом!"

"Еріку, на превеликий жаль, ти не зможеш стати астронавтом, - лагідно відповіла тоді вчителька. - Для цього треба належати мінімум до класу "С". Але нічого страшного в цьому немає - адже подумай сам -  якщо усі-усі захочуть полетіти в космос, то не буде кому працювати тут, на землі. Якщо ти будеш гарно навчатися - то потім зможеш працювати на заводі, де будують космічні кораблі. Здорово, правда?"