Читати книгу - "Мудрість народна. Українські прислів'я та приказки, Володимир Олександрович Соботович"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
ДРУЖБА. ГОСТИННІСТЬ
Друзі пізнаються в біді.*Біля сухого дерева й сире горить.*В лиху годину узнаєш вірну людину.*Скажи мені, хто твій товариш,— тоді скажу, хто ти.ЗДОРОВ’Я. ХВОРОБА. СТАРІСТЬ. СМЕРТЬЗ ким поведешся, від того й наберешся.*Для милого друга — й вола з плуга.*Який гість — така йому й честь.*Чим багаті, тим і раді.*Що хата має, тим і приймає.*Сідайте, хай ноги для дороги!*
З добрим дружись, а лихих стережись. 42*
Найбільше багатство — здоров’я.*Молодого кров гріє.*Держи голову в холоді, живіт у голоді, а ноги в теплі — будеш жити вік на землі.*Що за холод, як козак молод.*Не смерть страшна, а недуга.*Хвороба нікого не красить.*Скрипуче дерево довго живе.*Проти віку нема ліку.*Проти віку нема ліку.*Був кінь, та з’їздився.*Забув віл, як телям був.*Загоїться, поки весілля скоїться.*Старе — як мале: що бачить, того й просить.*Кортить бабі шкурина, та не вкусить.*Старість — не радість, а вмирати не хочеться.*Пройшов вік, як батогом хляснув!*Не буде баба дівкою.*Смерть та родини не ждуть доброї години.*Недовго вже йому ряст топтати!*Перед смертю не надишешся.*Добрі ті зуби, та кисіль їдять!*Як молодим був, то сорок вареників з’їдав, а тепер хамелю-хамелю і насилу п’ятдесят умелю!*Старий як світ.*Боятися смерті — на світі не жить!*Смерть боїться того, хто з нею бореться.СПОСТЕРЕЖЕННЯ НАД ПРИРОДОЮ.ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬНа Новий рік прибавилось дня на заячий скік.*Вночі тріщить, а вдень плющить.*До першого грому земля не розмерзається.*Кинь ячмінь в болото — вбере тебе в золото.*Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай.*Влітку один тиждень рік годує.*Сім год мак не родив — і голоду не було.*Привикай до господарства змолоду, то не будеш знати на старість голоду.*Посій впору, будеш мати зерна гору.*Посієш вчасно, то й вродить рясно.*Ластівка день починає, а соловей його кінчає.
*
Як сіно косять, то дощів не просять: самі йдуть.*Без хазяїна двір плаче, а без хазяйки- хата.*Згаяного часу і конем не доженеш.
ПРОТИ ПОРОКІВ І ВАД ЛЮДИНИ
Руки білі, а сумління чорне.*В ноги кланяється, а за п’яти кусає.*Грається, як кіт з мишею.*Такни добрий, що в ложці води втопив би.*Не клади в рот пальця, бо одкусить.*На язиці медок, а на думці льодок. Слова ласкаві, та думки лукаві.*У вічі — як лис, а позаочі — як біс.*Ти йому хліб, а він тобі камінь.*М’яко стеле, та твердо спать.*Вовк прийшов у овечій шкурі.*Святий та божий, на чорта похожий.*В людях Ілля, а вдома свиня.*Вовчу думку має.*Там вовк не бере, де сам живе.*Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.*Пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву!*Повадиться вовк у кошару ходити, то зсе стадо перебере.*Пройшов огонь і воду.*Спить, а Химині кури бачить!*Бійся пса не того, що гавка, а того, що лащиться.*Не вір собаці* бо вкусить!*Він такий, що з вареної крашанки курча висидить.*З-під стоячого підошву випоре.*І риби наловить, і ніг не замочить.*Такий, що і в ступі не влучиш!*Не копай другому яму, бо сам в неї впадеш.*Словом — як листом стеле, а ділом — як голками коле.*В мутній воді рибу ловить.*Він з піску мотузки суче.*Хитрого од лукавого не відрізниш.*Вийшов сухим із води Юхим.*Знають його всі, як облупленого!*Крутить, як циган сонцем.*Хто кислиці поїв, а кого оскома напала!*Цяця, цяця — та в кишеню!*Обіцянка — цяцянка, а цяця досі в кишені.*Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить.*І сам не гам, і другому не дам.*Посеред зими льоду не випросиш у куми.*На тобі, небоже, що мені негоже!*Давали, та з рук не пускали.*Тяжко нести, та жалко кидати.*Як мед — то й ложкою!*Допався, як кіт до сала.*Поганому виду нема стиду.*Стида, як у тої кобили, що воза побила.*Погані очі все перелупають.*У сірка очей позича.*Знає кіт, чиє сало з’їв.*На вовка неслава, а їсть овець Сава.*Коня кують, а жаба ногу підставляє.*Ложка дьогтю зіпсує бочку меду. 56*Яка совість, така й честь.*В чуже просо не пхай носа!*Ви тільки за дугу, а він вже й на возі. Як сіль в оці.*Прип’явся, як реп’ях до кожуха!*Прилип, як шевська смола до чобота!*Куди кінь з копитом, туди й рак з клешнею.*Не лізь, куди голова не лізе!*Де люблять — не части, де не люблять — не ходи!*Хвалила сова своїх дітей, що найкращі в світі.*Поки хвалько нахвалиться — будько набудеться.*Не до тебе п’ють — не кажи «здоров»!*Не брудни криниці, бо схочеш водиці.*Не загрібай жар чужими руками!*Колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться.*Кожен кулик своє болото хвалить.*Гречана каша сама себе хвалить.*Носиться, як дурень'з ступою.*Чиє нявчало б, а твоє мовчало б!*Надувся, як ковальський міх.*Пнеться, ЯК ХМІЛЬ ПО ТИЧЦІ.*Далеко куцому до зайця!*Не хватайся поперед батька в гіекло, бо не знайдеш де й сісти!*Де ще те теля, а він уже з довбнею бігає!*Якби свині роги, то людей би всіх прколола.*Високо літав, а низько сів.*Не все те золото, що блищить.*Не скуби, поки не зловиш.*Не спитавши броду, не лізь прожогом У воду!*Не хвали день до вечора.*Не кажи гоп, поки не перескочиш!*Два пани, а одні штани: котрий раніше встав, той ся і вбрав.*Нарядилася, як пава, а кричить, як гава.
*
Намолов сім мішків гречаної вовни. 'А'*Золоті гори обіцяє.*Хто про Хому, а хто про Ярему. Язик без кісток: що хоче — лопоче.*Обіцяного три роки ждуть.*Меле, як порожній млин!*Передав куті меду!*Таке верзе, що й купи не держиться!*Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.*Казав, та не зав’язав.*Говорив Мирон рябої кобили сон!*Вона знає, що у нас і в борщі кипить!*Ніхто не знає: тільки баба та вся громада, тільки сич, та сова, та людей півсела!*Він набалакає, що на вербі груші ростуть!*Чув дзвін, та не знає, звідки він!*Язиком вихати — не ціпом махати.**Треба знати, де що сказати.*Менше говори — більше вчуєш.*Порожня бочка гучить, а повна мовчить.*Держи язик за зубами.*Слово
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мудрість народна. Українські прислів'я та приказки, Володимир Олександрович Соботович», після закриття браузера.