Читати книгу - "Мудрість народна. Українські прислів'я та приказки, Володимир Олександрович Соботович"

Хто чисте сумління має, той спокійно спать лягає.

*

Добро та рада, де щирая правда.

*

Громада — великий чоловік.

*

Одна бджола мало меду наносить.

*

В гурті й каша їсться.

*

Журбою поля не перейдеш.

*

Один за всіх — всі за одного!

*

В гурті й смерть не страшна.

*

Дружній череді вовк не страшний.

*

Життя ке має ціни, а воля дорожча за життя.

*

Хто стає вівцею, того вовк з’їсть.

*

Журбою горя не здолаєш.

*

Пана в ребро — людям добро.

*

Бере-бере вовк, та й вовка візьмуть.

*

На те й лихо, щоб з ним битись.

*

Погане дерево не зрубуй, а викорчуй.

*

Собаці— собача й смерть.

*

Сльозами горю не поможеш.

*

Хоч плач і не втирайся, а в тугу н вдавайся.

*

Катюзі по заслузі.

*

І в наше віконце загляне сонце!

*

Буде й на нашій вулиці свято!

ПРАЦЯ. РОЗУМ. НАУКА

Чесне діло роби сміло.

*

Добре роби — добре й буде!

*

Без охоти нема роботи.

*

Бджола мала, а й та працює.

*

Хто рано підводиться, за тим і діло водиться.

*

Не кайся рано встати, а кайся довго спати.

*

У невмілого руки не болять.

*

Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.

*

Трудова копійка годує довіку.

*

Як дбаєш, так і маєш.

*

Не одежа красить людину, а добрі діла.

*

Без діла слабіє сила.

*

Не питай старого, а бувалого.

*

В умілого і долото рибу ловить!

*

Сила та розум — краса людини.

*

Борода не робить мудрим чоловіка.

*

Не святі горшки ліплять, а прості люди.

*

На всі руки майстер.

*

Не тим хороша, що чорноброва, а тим, що діло робить.

*

Добра пряха на скіпку напряде.

*

Треба нахилиться, щоб з криниці води напиться.

*

Щоб рибу їсти, треба в воду лізти. Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

*

Без роботи день роком стає.

*

Під лежачии камінь вода не тече.

*

Не сокира теше, а чоловік.

*

Старого горобця на полові не обдуриш. * *

*

За битого двох небитих дають, та й то не беруть.

*

Не краса красить, а розум.

*

Око бачить далеко, а розум ще дальше.

*

Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!

*

Скільки голів, стільки й умів!

*

Людей питай, а свій розум май!

*

Один розум добре, а два ще краще!

*

Хто людей питає, той і розум має.

*

Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

*

Що в молодості навчишся, то на старість як знайдеш.

*

Вік живи — вік учись

*

Книга вчить, як на світі жить.

*

Наука в ліс не веде, а з лісу виводить.

*

Вченому світ, а невченому тьма.

*

Незнайко на печі лежить, а знайко по дорозі біжить.

*

Наука не йде на бука!

*

ЗА РІДНИЙ КРАЙ.

ПРОТИ ЗАГАРБНИКІВ

Кожному мила своя сторона.

*

Нема в світі, як своя країна.

*

За рідний край — хоч помирай!

*

Пропав, як швед під Полтавою!

СМІЛИВІСТЬ. ВІДВАГА. УМІННЯ

Чи пан, чи пропав — двічі не вмирати.

*

Сміливого і куля не бере.

*

Де відвага, там і щастя.

*

До булави треба й голови.

*

Чия відвага, того й перемога.

КОХАННЯ. СІМ’Я. ПОБУТ

Хоч у курені, аби до серця мені.

*

Сухар з водою, аби, серце, з тобою.

*

Любов, як перстень, не має кінця.

*

До любої небоги нема далекої дороги. ЗО

*

Хто кого любить, той того й чубить.

*

Як гляне — серце в’яне.

*

Полюбиться сатана краще від ясної сокола.

*

Душа душу чує, а серце серцю віс: подає.

*

У кого чорний вуоок, тому риби шм; ток; в кого сива борода, тому й юшк

*

шкода.

*

На "юбов і смак товариш не всяк.

*

Закохався, як чорт в суху вербу.

*

*

Трудно дівку силувати заміж, як гі рубок не бере.

*

Так мене, мамо, хлопці люблять, що за кулаками світу не бачу.

*

Як вигляне у вікно, то три дні собаки брешуть, а одна, як придивилась, то й сказилась!

*

Не з багатством жить, а з людиною!

*

Сватай ту, яку сам хочеш, а не ту, яка за тебе йде.

*

Сиди до сивої коси, а за ледащо зам не йди!

*

Разом іти — не дощову годину перестоять.

*

Не плач, небого, що йдеш за нього нехай плаче він. що бере біду в ді

*

Не у_ кращого друга, як вірна супру

*

З краси не пити роси.

*

Жінка чоловікові подруга, а не пр слуга!

*

Жінка не черевик — з ноги не скинеш.

*

Куди голка — туди й нитка, куди чоло­вік — туди й жінка.

*

Хороша, хоч води з лиця напиися.

*

Дай серцю волю — заведе в неволю.

*

Свасі перша чарка й перша палка.

*

Як чоловік жінку любить, то й лиха жінка доброю буде.

*

Не заглядайся на чужих жінок, бо свою згубиш.

*

Сім’я міцна — горе плаче!

*

За ледачим чоловіком жінка марніє, за хорошим — молодіє.

*

Хоч нема що з’їсти, аби було з ким

СІСТИV

*

Бідному жениться’, то й день малий.

*

Засватана дівка усім гарна.

*

З богом. Парасю’, як /іюди трапляю- ться.

*

Гарна пава пером, а жінка норовом.

*

Живуть між собою, як голубів пара.

*

Іван плахту носить, а Настя — булаву.

*

З гарної дівки — гарна й молодиця.

*

На зло моїй жінці — нехай мене б’ють.

*

Жінка для совіту, теща для привіту, а матінка рідна лучче всього світу!

❖

*

Рідна мати високо замахує, а помалу б’є.

*

В кого ненька, в того й голівка гла

*

денька.*Як мати рідненька, то й сорочка біленька.*Вся сім’я вмісті — так і душа на місці.*Дитина хоч кривенька, та батькові- матері миленька.*Матері кожної дитини жаль, бо котрого пальця не вріж, то все болить.*«Чим ви, хлопці, дома втираєтесь?» — «Батько рукавом, мати подолом, а я на печі так сохну!»*Гуща дітей не розгонить.*У семи няньок дитина без носа.*Сім баб — сім рад.*У дитини заболить пальчик, а у матері — серце.*Один син —