Читати книгу - "Гноми та інші, Народні"

Сіф вирішив не звинувачувати Товтопуза і нікому нічого не говорити. Коли всі прокинулись він покликав Леві і таємно попросив його допомогти йому наступної ночі зловити на гарячому драконя. – Бо Товстопуз не визнає, що це він украв солодощі, і ображається на нас, що ми йому не віримо. То, ж, всяке може трапитись, може й дійсно це не він. Треба перевірити. Причаїмось в кущах біля льоху пізно ввечері і будемо спостерігати! – сказав Сіф. Леві погодився.

Ввечері вони зробили вигляд, що розійшлися по своїх хатинках, а через деякий час нишком вийшли і засіли в кущах біля льоху. Та раптом, вони помітили за деревом навпроти хвіст Товстопуза. Леві вже був відкрив рота, щоб вигукнути, та Сіф зробив йому знак мовчати і пошепки сказав:

„Зачекай, це ще не злочин сидіти за деревом. Ми ж теж сидимо в кущах. Треба зловити на гарячому Товстопуза.”

Довго чекали Сіф і Леві, та драконя не рухалось з місця – воно переминалося з лапи на лапу, вертілось, але нікуди не йшло. – Може він нас побачив? – запитав Леві. – Та ні – відповів Сіф –нас звідти неможливо побачити. Довго вони сиділи,

Аж поки не поснули. Сіф і Леві прокинулись від того, що на них посипалась роса – кущ затрясся, бо його зачепили. Гноми визирнули з куща і побачили спину біжучого Товстопуза… Староста Сіф і відмінник Леві побігли з усіх сил за ним. Їм довелось витиснути з себе усі можливості, щоб наздогнати драконя. А товстопуз біг по якійсь дивній траєкторії, зовсім не у напрямку своєї кімнатки чи улюбленого сховку (який був в дуплі старого дерева), а в дальній закинутий кут садиби…

От, вони були вже на простягнуту руку від Товстопуза, та він, раптом, різко зупинився і обернувся. Гноми побачили, що він не мав в руках ніяких продуктів.

Товстопуз зробив їм знак мовчати, а вони і так мовчали, приголомшені тим, що Товстопуз, виявляється, нічого не вкрав. Запала тиша. І раптом, в цій тиші, десь з під землі почулися голоси:

– Я все, що міг тобі приніс! Тобі ж вигідно!

– Ні, цього дуже мало за мою роботу! Ми домовлялись про більше! Я дві доби без перестанку копав! А ти хочеш скористатись мною! То ж не зможеш більше нічого, бо я тебе задушу! – почувся регіт, возня і страшний крик, в якому гноми впізнали голос… Чика! Вони смикнулися, щоб бігти, та не знали де вхід в підземелля! Та Товстопуз від природи мав гарний нюх і спостережливість – він запримітив, що старий пеньок не дуже добре сидить в землі – він штовхнув його і той посунувся. А з підземелля долинали зойки Чика. Товстопуз хоробро пропхався у підземний хід і орудуючи лапами з гострими кігтями просувався до місця подій, Тим часом гноми підбігли до входу і хотіли теж зайти в нору, та вона була завузька для них. Вони схвильовано гукнули: – Швидше, Товстопузику, бо можеш не встигнути! Чик в біді!

А драконя вже бачило: Великий крис схопив Чика зубами і кігтями і тряс. Чик уже ледве стогнав. У товстопуза здавило серце і він відчув надзвичайну силу в свому тілі. Він кинувся на криса, схопив його за загривок і витягнув на світ Божий! Крис пручався, та Товстопуз обхопив його міцно лапами, як наручниками, а Леві швидко збігав за мотузкою. Тим часом Сіф гукав у нору: –Чику, як ти? Я не можу сюди пролізти! – та відповіді не було.

Втрьох гноми і Товстопуз зв’язали дикого і небезпечного звіра.

Драконя спустилось в нору і обережно витягнуло Чика. Він був непритомний.

Його віднесли на ліжко, зробили укол і привели до тями. Хазяйновита взялась за його лікування, бо Чик мав серйозні рани, які йому завдав крис.

– Що трапилось? – Питали гноми, бо бачили як Сіф і Леві несли пораненого Чика

Та Сіф відповів – Я сам ще нічого не розумію.

Чик був дуже слабий, тому його вирішили не рухати, а стали розпитувати зв’язаного криса: що ж трапилось? що це за підземелля? як вони з Чиком опинились в ньому і як він насмілився вчинити такий важкий злочин – напасти на гнома! Крис виглядав як розбійник з досвідом. В нього були злі хитрі очі, на поясі висів кинджал, шерсть була облізла, та виглядав він досить кремезним. (як тільки вдалось Товстопузу його схопити?!). Крис спочатку попросив дозволу закурити. Йому звільнили одну руку, але прив’язали до стільчика. Крис витягнув з барсетки сигарету (виробництва крутої фірми, відомого бренду), вклав у зуби, підпалив і заговорив:

– Це все отой злодій Чик обікрав мене! Клянусь мухомором, ми домовились, шо я йому зроблю підземний хід за 2 дні, а він мені, хай йому..., платить за це мішок харчів. А шо він мені заплатив? Тридцять бліх йому на хвіст! Пару цукерок і ше кріт знає шо! То таких злодюг треба провчати! Я його троха потрусив…Та це йому на користь буде!

– Він ледве живий! – вигукнув Леві, а Сіф запитав: – А що за хід? Навіщо він йому?

Зневажливо скривившись, крис сказав: „Клянусь черепахою, хід від галявини в лісі до пенька в вашій садибі. А навіщо він вашому мальку потрібен – він не казав. Та й мені то як кролику галстук! Він, клянусь мухомором, обдурив мене на пів мішка провізії!”

…Криса віддали до лісової варти – виявилось, що він дуже небезпечний злодій і шахрай, якого давно розшукували!

А Чик, коли поправився, тихесенько признався Сіфу, що хотів тікати від них до Америки. Він вирішив зробити підземний хід, щоб вибратись із садиби. Сам він цього не міг швидко зробити, а ніхто з порядних звірів не хотів йому допомагати. Вони казали: „Сіф на добру справу тебе сам відвезе, куди потрібно. А якщо він не пускає тебе, то ти, значить, зле задумав!” Тут Чик розплакався.

– Та я, будь якою ціною хотів до Америки, тому домовився з цим страшним крисом, що за мішок харчів він прориє хід від галявини, з якої ідуть літаки до Америки – до нашого двору! – продовжував Чик. – Сіфе, ви мене пробачите? Я вкрав у нас харчі і підставив Товстопуза! – каявся, схлипуючи Чик, – пробачте мене! Пробачте! Я Дуже шкодую! Це ніби не я був! Я був одержимий Америкою і своїм планом! Але тепер я прозрів: ви мене любите, і Товстопуз спас мене, а