read-books.club » Дитячі книги » Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1 📚 - Українською

Читати книгу - "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1"

206
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1" автора Володимир Читай. Жанр книги: Дитячі книги. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 ... 44
Перейти на сторінку:
варті, скрутив, зв'язав, взявся за хвоста і до зубра притягнув.

— От ми і знову зустрілися! — зубр Суддя нахмурив брови і заскреготав зубами. — Будемо судити тебе! За образу!

Знову зібралася лісова рада. Заслухали усіх, кого він образив, та й стали радитися, як чорта покарати.

— Не треба мене судити! — каже чортик. — Я ж ваших порядків не знаю! У нас, у пеклі, всі так поводяться. Мене так Дідько навчив. Що більше збитків, то краще в пеклі! Ви що, не знаєте? Я б у пекло повернувся, але туди до 7 липня наступного року дорога зачинена!

— Справді, — каже змія Фарма, — як ми можемо судити, якщо його так виховали? Краще давайте навчимо, як треба поводитися.

— Ні, його треба покарати: він поганий! — переконував Суддя. — І вигнати з нашого лісу!

Довго радилися звірі. Але вирішили, що зубр не може судити у цій справі, бо розум його затьмарений образою, і він хоче помститися. А суд повинен бути справедливий і неупереджений.

Призначили чортеняті вихователя — цапа Бодая: дуже вони вже були схожі. Подумали: своїх дітей він не має, то ж дамо йому чортика, аби не скучав. А з чортика слово взяли: цапа слухатися і робити те, що він скаже.

2. Цап і чортик

Цап Бодай жив сам. У горах. Дружини він не мав. Дітей не мав. Друзів теж не мав. Розмовляти не любив. Якщо щось комусь і говорив, то лише один раз. Ніколи не повторював. Він був сильний, суворий і впертий.

Повів цап Бодай Крутихвоста додому.

— Перше, що треба — це викупатися. — каже цап. — Брудний ти і смердиш. Може, у вас там у пеклі це добре, так смердіти, а у нас в лісі так не годиться.

— Не буду я митися! Я ж зроду не купався у воді. Тільки в смолі мені можна! Такий у нас звичай! — почав відбиватися ногами чорт.

Але цап не зважав, кинув Крутихвоста у гірський потік і почав його гіляками смерековими щосили бити. І свистів чорт, і пищав, і благав відпустити, але той своє робив: бив і бив. Смола розмокала і почала потроху від шерсті відставати. Виліз Чортик з води: ні живий, ні мертвий. Побитий і мокрий.

Взяв Бодай гребня ялівцевого, почав шерсть Крутихвостику вичісувати. А той кричить:

— Не можна мене розчісувати! Я ж чорт! Чорти не чешуться. Їм не можна!

Нічого не відповів Бодай, тільки перегнув чортика через коліно, намотав хвоста собі на лапу і далі чеше. Чесав, аж поки на гребінці всі зубчики не зламалися.

От і вечір вже настав.

Поставив Цап миску, налив молока свіжого.

— На, Крутихвосте, пий! — підсунув йому миску.

— Ні, не буду! Де це ти таке бачив, що б чорти молоко пили? Чорти молоко не п'ють! Чорти кров людську п'ють і нерви їдять.

Нічого не сказав Бодай, сам усе молоко випив і ліг спати. Чорта, що б не втік, зв'язав і поруч поклав.

Не зручно Крутихвосту спати. Звик він спати у болоті, що б смерділо смолою гарячою. А на травичці чистій ніяк не засне.

Вдосвіта встав, збудив Бодая і каже:

— Відпусти мене, змилуйся, я тобі золота принесу!

Нічого не відповів Бодай — встав і вмивається. А Крутихвіст знову:

— Відпусти! Я попрошу, і Дідько тебе царем зробить поміж звірів!

Мовчить цап. Узяв торбу полотняну і на Чортика натягнув.

— Ой! Що ти робиш?! Не треба, не вбивай мене! — злякався чортяка.

— Не бійся! Це я для того, що б тебе сонце не засліпило, що б ти очі не пошкодив. — Закинув торбу за плечі і в долину пішов.

— Куди це ти мене несеш? — питає той з торби.

— Ми йдемо до школи. Будеш учитися!

Хотів було чортик нагадати, що чорти не вчаться, але промовчав. А що казати, як Бодай такий впертий! Йому що кажи, що не кажи. Все одно як сам схоче, так і зробить. Впертий! То чого ж марно сили витрачати?

3. Крутихвіст у школі

Біля лісової школи Бодай торбу відкрив і Крутихвоста витягнув. Розв'язав і наказує:

— Йди до школи і слухай уважно вчителів. Чужого не бери, не обзивайся, не бийся, не гасай! Зрозумів?

— Зрозумів! — чортик був дуже радий, що його розв'язали.

Прийшов Крутихвіст до класу, обдивився:

— Я — Крутихвіст — каже. І в мене крутий хвіст. Я ось що можу! Він закрутив своїм хвостом навколо себе. Вмить здійнялася пилюка. Така, що аж сонця видно не стало.

Цікаво стало звіряткам, і вони, хто хвости мав, теж так почали пробувати. Але ні в кого так, як у Крутихвоста, не виходило.

— Я ще можу в кого завгодно вселятися! — Він подивився на слоника Дзвоника, вдарив копитом, закрутив хвостиком — і слоник став на вуха.

— Ого! Нічого собі! Такого ще Дзвоник ніколи не виробляв! — дивувалися звірі.

Чортик відвів очі, і слоник знову зробився таким, як був.

— Що це було зі мною?

— Я вмію збитки робити! — І вмить чортенятко з'їло усю крейду, погризло усі олівці і запило все фарбами.

Весело всім стало, цікаво. Просять Крутихвостика учні:

— Навчи і нас так робити!

— Навчу! Слухай мене — і Пекло не мине! Хочеш жити — вмій крутитися!

Почали учні ганяти, а чортик їх підмовляв: ще, ще!! Так, так!!

— А я вас ще поганих слів навчу! — заводив чорт.

Аж тут прийшов директор школи ворон Карк.

— Пр-р-рипинити! — голосно каркнув він.

Всі зупинилися, бо знали, що Карк тут головний. За батька і за матір. Згадали одразу про правила поведінки у школі. Але пізно.

1 2 3 4 ... 44
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1"