Читати книгу - "Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— От ми і знову зустрілися! — зубр Суддя нахмурив брови і заскреготав зубами. — Будемо судити тебе! За образу!
Знову зібралася лісова рада. Заслухали усіх, кого він образив, та й стали радитися, як чорта покарати.
— Не треба мене судити! — каже чортик. — Я ж ваших порядків не знаю! У нас, у пеклі, всі так поводяться. Мене так Дідько навчив. Що більше збитків, то краще в пеклі! Ви що, не знаєте? Я б у пекло повернувся, але туди до 7 липня наступного року дорога зачинена!
— Справді, — каже змія Фарма, — як ми можемо судити, якщо його так виховали? Краще давайте навчимо, як треба поводитися.
— Ні, його треба покарати: він поганий! — переконував Суддя. — І вигнати з нашого лісу!
Довго радилися звірі. Але вирішили, що зубр не може судити у цій справі, бо розум його затьмарений образою, і він хоче помститися. А суд повинен бути справедливий і неупереджений.
Призначили чортеняті вихователя — цапа Бодая: дуже вони вже були схожі. Подумали: своїх дітей він не має, то ж дамо йому чортика, аби не скучав. А з чортика слово взяли: цапа слухатися і робити те, що він скаже.
2. Цап і чортикЦап Бодай жив сам. У горах. Дружини він не мав. Дітей не мав. Друзів теж не мав. Розмовляти не любив. Якщо щось комусь і говорив, то лише один раз. Ніколи не повторював. Він був сильний, суворий і впертий.
Повів цап Бодай Крутихвоста додому.
— Перше, що треба — це викупатися. — каже цап. — Брудний ти і смердиш. Може, у вас там у пеклі це добре, так смердіти, а у нас в лісі так не годиться.
— Не буду я митися! Я ж зроду не купався у воді. Тільки в смолі мені можна! Такий у нас звичай! — почав відбиватися ногами чорт.
Але цап не зважав, кинув Крутихвоста у гірський потік і почав його гіляками смерековими щосили бити. І свистів чорт, і пищав, і благав відпустити, але той своє робив: бив і бив. Смола розмокала і почала потроху від шерсті відставати. Виліз Чортик з води: ні живий, ні мертвий. Побитий і мокрий.
Взяв Бодай гребня ялівцевого, почав шерсть Крутихвостику вичісувати. А той кричить:
— Не можна мене розчісувати! Я ж чорт! Чорти не чешуться. Їм не можна!
Нічого не відповів Бодай, тільки перегнув чортика через коліно, намотав хвоста собі на лапу і далі чеше. Чесав, аж поки на гребінці всі зубчики не зламалися.
От і вечір вже настав.
Поставив Цап миску, налив молока свіжого.
— На, Крутихвосте, пий! — підсунув йому миску.
— Ні, не буду! Де це ти таке бачив, що б чорти молоко пили? Чорти молоко не п'ють! Чорти кров людську п'ють і нерви їдять.
Нічого не сказав Бодай, сам усе молоко випив і ліг спати. Чорта, що б не втік, зв'язав і поруч поклав.
Не зручно Крутихвосту спати. Звик він спати у болоті, що б смерділо смолою гарячою. А на травичці чистій ніяк не засне.
Вдосвіта встав, збудив Бодая і каже:
— Відпусти мене, змилуйся, я тобі золота принесу!
Нічого не відповів Бодай — встав і вмивається. А Крутихвіст знову:
— Відпусти! Я попрошу, і Дідько тебе царем зробить поміж звірів!
Мовчить цап. Узяв торбу полотняну і на Чортика натягнув.
— Ой! Що ти робиш?! Не треба, не вбивай мене! — злякався чортяка.
— Не бійся! Це я для того, що б тебе сонце не засліпило, що б ти очі не пошкодив. — Закинув торбу за плечі і в долину пішов.
— Куди це ти мене несеш? — питає той з торби.
— Ми йдемо до школи. Будеш учитися!
Хотів було чортик нагадати, що чорти не вчаться, але промовчав. А що казати, як Бодай такий впертий! Йому що кажи, що не кажи. Все одно як сам схоче, так і зробить. Впертий! То чого ж марно сили витрачати?
3. Крутихвіст у школіБіля лісової школи Бодай торбу відкрив і Крутихвоста витягнув. Розв'язав і наказує:
— Йди до школи і слухай уважно вчителів. Чужого не бери, не обзивайся, не бийся, не гасай! Зрозумів?
— Зрозумів! — чортик був дуже радий, що його розв'язали.
Прийшов Крутихвіст до класу, обдивився:
— Я — Крутихвіст — каже. І в мене крутий хвіст. Я ось що можу! Він закрутив своїм хвостом навколо себе. Вмить здійнялася пилюка. Така, що аж сонця видно не стало.
Цікаво стало звіряткам, і вони, хто хвости мав, теж так почали пробувати. Але ні в кого так, як у Крутихвоста, не виходило.
— Я ще можу в кого завгодно вселятися! — Він подивився на слоника Дзвоника, вдарив копитом, закрутив хвостиком — і слоник став на вуха.
— Ого! Нічого собі! Такого ще Дзвоник ніколи не виробляв! — дивувалися звірі.
Чортик відвів очі, і слоник знову зробився таким, як був.
— Що це було зі мною?
— Я вмію збитки робити! — І вмить чортенятко з'їло усю крейду, погризло усі олівці і запило все фарбами.
Весело всім стало, цікаво. Просять Крутихвостика учні:
— Навчи і нас так робити!
— Навчу! Слухай мене — і Пекло не мине! Хочеш жити — вмій крутитися!
Почали учні ганяти, а чортик їх підмовляв: ще, ще!! Так, так!!
— А я вас ще поганих слів навчу! — заводив чорт.
Аж тут прийшов директор школи ворон Карк.
— Пр-р-рипинити! — голосно каркнув він.
Всі зупинилися, бо знали, що Карк тут головний. За батька і за матір. Згадали одразу про правила поведінки у школі. Але пізно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Правдиві історії Чарівного Лісу. Випуск 1», після закриття браузера.