Читати книгу - "Мій тато — кілер"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
А три дні тому ми посварилися. Щоправда, вже не вперше. Але цього разу таки по-справжньому.
Я саркастично посміхався й говорив неприємні для неї речі. Вона ж ображала себе, саме в такий спосіб намагаючись показати мені, наскільки я неправий:
— Звичайно. Хто я для пана? Дешева повія, яку він із великої доброти своєї наблизив до себе. А я, не варта навіть того, щоб існувати в його тіні, забула своє місце.
— Годі.
Але вона вже не могла заспокоїтися:
— Хоча, з іншого боку, хто для мене мій пан? Адже якщо завтра я повернусь у свій бордель, то до вечора в мене буде десять нових панів.
— Атож, — я був сердитий і не думав, що кажу, — до кінця місяця в тебе їх буде близько сімдесяти, а під кінець року п’ятсот із гаком.
— Звісно, — відповіла Юкіко. — Така в мене робота.
— Це не робота, це твоє життя.
— Отже, так і житиму.
І вона пішла. Залишивши мене роздратованим і злим.
— Ну й котися! — це я говорив уже рідною мовою. — Пішла до розтакої матері, шльондро!
У японській мові, з усім її різноманіттям стилів і форм, просто немає нічого виразнішого, аніж українське:
— Курва-мать…
Шібарі — один із варіантів еротичних, із відтінком садомазохізму, ігор, коли тіло гейші, перев’язане, мовби павутинням, тонкою прядив’яною мотузкою, підвішується на гак у стелі. Вважають, що вузли, стикаючись із шкірою, впливають на біологічно активні точки — при цьому гейша збуджується незалежно від того, хоче вона цього чи ні.
І от минуло три дні, а вона мені так і не зателефонувала.
— Добре, — сказав я. — Побачимо…
І прийшов у дім розпусти, в якому вона знову працювала.
Побачивши мене, баба-доглядачка зраділа й, навіть вискочивши з-за свого столика, сама побігла кликати Юкіко.
— Усі ці дні, — поділилася секретом зі мною її помічниця, колись теж гейша-красуня, а тепер вісімдесятирічна, схожа на потворного гнома кривонога бабенція, — Юкіко просиділа у своїй кімнаті й проплакала за своїм паном.
Але коли до мене вивели одягнену у святкове кімоно юдзьо, і я побачив у її чорних очах невисловлені образи й бажання продовжити війну, я сказав:
— Усе це чудово, і ваша вихованка бачиться дівчинкою з гарної родини, але я хотів би провести вечір не з нею, а з тією, хто справді знає, що таке кохання.
— Добре, — сказала «мадам». — Як буде до вподоби нашому панові.
І ось я лежу на набитому рисовою соломою матраці, і ніжні пальці гейші масажують мій хребет, легким, майже невідчутним дотиком змушуючи похрускувати кожен мій диск.
— Я можу говорити?
— Говори.
— Я можу запитати?
— Питай.
— Панові приємно?
— Цілком.
— Дякую, мій пане.
— Так… — і ще один уставлений диск.
— Пан бажає ще?
— Хвилини чотири…
Її пальці рухалися рівно двісті сорок секунд. А коли вона зупинилась, я підвівся й почав одягатися.
— Це тобі.
Вона подякувала, ховаючи під край циновки купюри, які я витяг із кишені:
— Я чекатиму, коли пан захоче повернутися до мене.
— Ага.
А потім у холі (але це в нас хол, а тут радше веранда — оточена розсувними ширмами й розмальована сценами плотського кохання) я розплатився з бабою-доглядачкою, почувши:
— Ми раді, що пан зробив ласку бути нашим гостем. Будьте щасливі!
— І ви теж.
На вулиці мене міг застати дощ. Але…
3Я простував довгим, повним густих тіней коридором крізь світло, що сочилося з настінних плафонів, коли мені вклонилася «мадам». Вона очікувала мене в невеликій ніші (розсувні ширми давали змогу перетворити коридор, як і весь цей будинок, на що завгодно — від однієї величезної спальні до кількох маленьких кімнат; тепер тут зробили нішу, щоб стара могла на мене чекати):
— Пане.
— Уважно слухаю вас.
— Мені здається, ви повинні побачити це…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мій тато — кілер», після закриття браузера.