Читати книгу - "На інших вітрах"

Старий, який колись носив титул Верховного Мага Земномор'я, постояв над ним, тримаючи в одній руці відро, а в іншій — мотику, уважно подивився на обличчя сплячого і ледь чутно прошепотів:

— Олдер значить «вільха». Що ж за біда привела тебе сюди, Олдере?

На якусь мить йому здалося, що якби він захотів дізнатися Справжнє ім'я цієї людини, то міг би це зробити, лише подумавши про нього, як за старих часів, коли був магом.

Але тепер він цього не міг. І, думай не думай, все одно нічого не дізнаєшся, бо магом він більше не був.

І нічого не знав про цього Олдера. Що ж, доведеться почекати, поки той сам йому все не розкаже.

«Не буди лихо, поки тихо», — пробурмотів старий про себе і відправився поливати боби.

Як тільки сонце сховалося за невисокою цегляною огорожею на вершині найближчого пагорба, тінь і прохолода розбудили сплячого. Він сів, весь тремтячи, потім злякано підхопився, але рухався все ще досить незграбно; вид у нього був переляканий, в волоссі заплуталися стебла трави. Побачивши, що старий набирає біля колодязя воду і тягає відра в сад, він кинувся йому допомагати.

— Ще відра три-чотири — і досить, — сказав йому колишній Верховний Маг, акуратно поливаючи грядку, на якій рядком росли молоді качани капусти. Аромат вологої землі був дивно приємний в сухому теплому повітрі. Промені вечірнього сонця нерівними золотистими смугами лягали на схил гори.

Поливши город, вони сіли на довгу лаву біля порога і стали дивитися, як сідає сонце. Яструб приніс з дому пляшку вина і дві маленькі склянки із зеленого скла з товстими стінками.

— Це вино робив син моєї дружини, — сказав він. — У нього там, в Серединній долині, ферма. «Дубова» називається. Хороший був урожай сім років тому! — Вино було кремнисто-червонуватого відтінку, і Олдер відразу відчув, як всередині розливається приємне тепло. Сонце в своїй спокійній ясності сідало за море. Вітер стих. Пташки на гілках садових дерев зрідка перемовлялися ніжними голосами, влаштовуючись на ніч.

Потрапивши на Рок, Олдер був здивований, коли Майстер Путівник сказав йому, що Верховний Маг, чоловік з пісень і легенд, який привів короля Лебаннена додому з царства смерті, а потім полетів на спині дракона на острів Гонт, все ще живий. І, за словами Майстра Путівника, не тільки живий, але і спокійнісінько живе на своєму рідному острові!

— Я скажу тобі те, про що мало хто знає, - сказав тоді Путівник, — тому що, як мені здається, тобі це знати необхідно. І я думаю, що ти збережеш це в таємниці.

— Значить, він все ще Верховний Маг Земномор'я? — радісно вигукнув Олдер, бо це було нерозв'язною загадкою для всіх: чому Майстри Школи, яка була центром всіх магічних наук і мистецтв, за всі роки правління короля Лебаннена так і не знайшли іншого чарівника, здатного замінити Яструба на посаді Верховного Мага?

— Ні, - відповів Олдерові Майстер Путівник. — Він більше не маг.

І розповів йому про те, як і чому Ястреб втратив свою могутність. З тих пір у Олдера було достатньо часу, щоб все це обміркувати. Однак тут, у присутності Яструба, якому доводилося розмовляти з драконами, який повернув в Хавнор Кільце Миру, живим перетнув царство смерті і, по суті справи, правив усіма островами Архіпелагу до воцаріння Лебаннена, Олдерові разом згадалися всі приголомшливі історії про подвиги Мага, всі героїчні пісні, присвячені йому, і він, навіть бачачи Яструба старим і нескінченно задоволеним своїм чудовим садом і городом, і навіть знаючи, що цей знаменитий чарівник тепер позбувся своєї могутності, все одно відчував навколо нього якийсь ореол, створюваний, цілком ймовірно, силою його душі, якій довелося стільки пережити і випробувати. І в цьому ореолі Яструб як і раніше уявлявся йому великим магом. Однак його дещо бентежила одна річ: у Яструба була дружина!

Дружина, дочка, пасинок… Але ж у магів і чарівників не буває сім'ї! Звичайний чаклун, на зразок Олдера, міг одружитися або ні, але справжні чарівники, які володіли істинною могутністю, завжди зберігали обітницю безшлюбності. Олдер цілком міг уявити собі цю людину верхи на драконі, це було зовсім неважко, але уявити його в ролі звичайного чоловіка і батька було нестерпно. З цим він впоратися ніяк не міг, хоча і дуже старався. А тому запитав:

— А ваша… дружина, мій пане?.. Вона живе у свого сина?

Яструб подивився на нього — ніби повернувся звідкись здалеку — і знову втупився в морську далечінь.

— Ні, - сказав він, помовчавши. — Вона зараз в Хавнорі. У короля.

І ще через деякий час, немов нарешті повернувшись з невідомих далеких країв, додав:

— Вони з дочкою відправилися відразу після Довгого Танцю. Лебаннен спеціально прислав за ними корабель; йому дуже потрібна їхня порада. І, можливо, його хвилює приблизно те ж, що і тебе привело до мене. Подивимося… Бачиш, сьогодні я щось втомився, і мені зовсім не хочеться обговорювати всякі складні питання. Та й сам ти виглядаєш втомленим. Так що, може, по тарілці супу та по стаканчику вина — і спати, га? А вранці поговоримо як слід.

— Із задоволенням, пане мій, — відповідав Олдер. — Ось тільки спати я боюся. Саме цього я боюся більше всього на світі!

Яструб деякий час мовчав, вникаючи в суть цих слів, потім уточнив:

— Ти боїшся спати?

— Ні, скоріше я боюся своїх снів.

— Ах так?! — Яструб гостро глянув на нього своїми темними очима з-під густих напівсивих брів і зауважив: — Але, по-моєму, ти дуже непогано дрімав недавно на травичці, а?

— О так! І мені снився найприємніший сон з тих пір, як я покинув острів Рок. І я дуже вам за це вдячний, пане мій! Можливо, це повториться і вночі. Але, на жаль, зазвичай мені сняться такі страшні сни, що я голосно кричу, прокидаюся сам і заважаю спати тим, хто знаходиться зі мною поруч. Так що, з вашого дозволу, я краще переночую на вулиці.

Яструб кивнув і сказав:

— Як хочеш. Ніч буде тепла.

А ніч справді була хороша! Прохолодний легкий вітерець дув з півдня, в небесах біліли теплі літні зірки, і тільки один край неба здавався чорним — там, де його закривало плече величезної гори. Олдер розстелив на траві матрац і овечу шкуру, які дав йому господар, майже на тому ж місці, де спав вдень.

А Яструб ліг спати в маленькому алькові біля західної стіни