Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Маріє! – кличе мене Катя і я виходжу з легкого ступору.

– М-м-м? – ледь чутно мугикнула.

– Тобі на телефон дзвонив Марк. – каже мені подруга і простягає мені мій телефон – Я йому відповіла що ти потрапила в лікарню.

– Марк, зараз тут? – збентежено запитую я Катю.

– Ні, він відповів що зараз не може до тебе приїхати, тому попросив мене приглянути за тобою... – вона трохи зам'ялась – але не турбуйся, Марк сказав, що приїде забрати тебе з лікарні – почувши це, щось стало таким важким в середині... що це? Розчарування? Чи образа, за те що Марк не прийшов до мене, одразу після того, як дізнався що зі мною сталося?

– Добре – відповіла подружці ледь посміхнувшись – тоді можеш йти додому якщо втомилася, я тут вже і сама впораюся.

– Ти впевнена? – стурбовано запитує.

– Так, якщо щось буде потрібно я подзвоню Марку.

– Добре, тоді до зустрічі, і не смій мені тут так довго лежати, бо я не хочу залишатися сам на сам з тією мегерою, а то вона мене зжере! Та й без тебе буде дуже нудно.

– О-о-о, та добре вже зрозуміла я.

– Ну тоді бувай Марі!

– Ага – усміхаючись їй услід проводжаю її поглядом. І я залишаюся одна в палаті тільки зі своїми думками.

******

Я сиджу в кабінеті лікаря та слухаю про свій діагноз, щодо свого стану здоров'я. Як виявилося в мене знайшли ракову пухлину мозку, почувши це, серце впало в п'яти, а мої долоні почали сильно пітніти від хвилювання.

– А... але в мене, ніколи не було проблем зі здоров'ям. Я кожен рік, проходжу обстеження і лікарі мені говорили що я повністю здорова – сиджу схвильована перед лікарем і відчуваю легке тремтіння в усьому тілі.

– Так, я вас розумію, але згідно з тим що ми отримали з ваших аналізів, виявилося що хвороба перші пару років була не така виражена як зараз... – він ненадовго затихає – і напевно саме з цієї причини лікарі які вас обстежували не помітили цього.