Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

Поліна прокинулася зі скринькою в руках. Світанок ледь жеврів, тому вона не стала відразу зіскакувати з ліжка. Лежала і обмірковувала свою нічну пригоду. Здавалося б, вона провела у вітальні Ізіаля всього кілька хвилин, але насправді дізналася дуже багато. По-перше, про саму скриньку. Схоже, цей артефакт справді спрацьовує щоночі. Тільки не в той самий час, як спочатку подумала Поля, а завжди в момент засинання. Перехід із яви у сон — сам по собі процес таємничий. Можливо, при цьому виділяється трохи магічної енергії, яка запускає механізм скриньки. А от куди тебе викине і чи на це можна якось вплинути, Поліна поки не зрозуміла. Але вона вирішила, що наступної ночі продовжить свої експерименти.

Так, саме експериментальним шляхом і вивчатиме артефакт. Просити допомоги у Ізіаля зовсім перехотілося. Підслухана розмова підказувала Поліні, що підпільного мага краще остерігатися. Людина він неоднозначна — не зрозуміло, що в нього на думці. Однак це не означало, що Поліні треба уникати всіх магів. Навпаки, непогано було б познайомитися з кимось, хто добре розуміється на магії, і спробувати обережно вивідати в нього те, що її цікавить.

Поліна піднялася з ліжка і довго крокувала туди-сюди по кімнаті, розмірковуючи, куди б прилаштувати скриньку. Тепер вона розуміла, наскільки цінний артефакт опинився у неї в руках, і боялася, що на нього може хтось зазіхнути. Адже не виключено, що є люди, яким відомо про магічні властивості скриньки. Щоправда, не зрозуміло, чи буде ця хитра річ працювати в чужих руках чи налаштована лише на Поліну-Елайзу. Адже Глорі розповідала, що скринька належала їхній мамі, тому можливо є родовим артефактом.

Де влаштувати схованку, Поліна так і не придумала, тому поклала скриньку назад у саквояж, а сам саквояж сховала у шафу. От і вся конспірація.

Відразу після сніданку, як і було обіцяно, до Поліни прийшов юрист Тайлера. Сухий, діловий, небагатослівний, чим нагадував самого Тайлера. Він представився паном Кур'є і попросив підписати шлюбний договір. У нього все було при собі — і чорнильниця, і перо. Він розклав папери та письмове приладдя на високому столику і вказав пальцем, де Поліна має поставити свій розчерк.

Що, отак одразу? Навіть не прочитавши? Якби Поліна була тою, ким виглядає — вісімнадцятирічною недосвідченою дівчиною, яка недоотримала освіту, то, можливо, й підписала б папери без зайвих питань. Але Поля — не Елайза.

— Пане Кур'є, дозвольте ознайомитися з текстом договору.

Юрист подивився з подивом і роздратуванням, але вона, проігнорувавши його погляд, зручно влаштувалася за столом і почала читати.

— Я поспішаю, — сухо зауважив він.

Кур'є міг скільки завгодно висловлювати невдоволення, але Поліна й не подумає ставити підпис під договором, доки не прочитає уважно кожен пункт і всі приписки, нехай навіть вони зроблені найдрібнішим і найнерозбірливішим почерком.

Вона почала переглядати документ і чим далі просувалась, тим більше дивувалася. Майже всі вимоги, які висувалися до майбутньої дружини, стосувалися єдиного питання — вагітності. Елайза повинна була обіцяти, що неухильно виконуватиме всі рекомендації сімейного лікаря, спрямовані на те, щоб якнайшвидше народити — правдиво повідомляти про природні жіночі цикли та приймати зілля, що сприяють зачаттю.

Знайома туга схопила за горло, обпекла груди, защеміла болем. Нездійсненна мрія про малюка, про маленького рідного чоловічка, нагадала про себе, дивним чином проступивши крізь сухі рядки договору. І, здається, саме в цей момент Поліна вперше усвідомила, що якщо вона не зможе повернутися додому, назавжди залишиться в цьому тілі, то крім безлічі проблем отримає і несподіваний подарунок долі — можливість стати матір'ю.

Ця думка так схвилювала її, що кілька хвилин Поля не могла продовжити читання — просто водила очима по рядках, не розуміючи їхнього змісту. Ні, звичайно, вона не хотіла б для свого малюка такого батька, як Тайлер. Але, з іншого боку, він анітрохи не кращий і не гірший за анонімних донорів, чий матеріал використовували для штучного запліднення в інституті материнства, де останнім часом проходила лікування Поліна.

Шалені думки довго не відпускали її, але вона змусила себе зібратися і читати далі. Цей світ для Поліни чужий, на Землі залишилися близькі та друзі, за ким сумує душа. Поля поки що не готова була всерйоз думати про те, щоб добровільно залишитися тут. Пізніше вона ще повернеться до цієї тривожної думки — обдумає її наодинці з собою.

Наступні пункти договору стосувалися того, як повинна поводитися майбутня дружина після того, як народить. Їй наказувалося разом із сестрою виїхати до родового замку свого покійного батька і сидіти там тихо, нікуди не висовуватися. Звичайно, в документі це було прописано більш красивими словами, але сенс залишався той самий — молода дружина не повинна заважати чоловікові у столиці.

Виходить, єдине, що Тайлеру потрібно від Елайзи, це спадкоємець? Знову Полю вколола якась сумна аналогія з її земним життям. Микиті теж потрібна була дитина. Йому — для створення видимості взірцевої сім'ї, щоб ніщо не заважало рухатися кар'єрними сходами. А Тайлер? Навіщо йому дитина? І чому саме від Елайзи?

Останнім пунктом, нарешті, йшли обов'язки майбутнього чоловіка. У договорі було зазначено суму з кількома нулями, яку той збирався щомісяця виділяти на утримання Елайзи та Глорі. Поля здогадувалась, що це пристойні гроші, але її не влаштовувало, що немає жодних подробиць.

— Мені хотілося б внести кілька уточнень в останній пункт, — з діловим спокоєм промовила вона.

— Але пан Тайлер сказав, що ви погодилися на цю суму, — невдоволено підібгав губи юрист.

— Справа в тому, що тут вказано конкретну цифру, а мені хотілося б гарантій на випадок інфляції.

Очі Кур'є почали повільно вилазити з орбіт, а Поля незворушно пояснила:

— Ми не можемо бути впевнені, що фінансова ситуація завжди залишатиметься стабільною. Гроші можуть знецінюватися. Тому я хотіла б, щоб останній пункт включав не точні цифри, а конкретні зобов’язання, такі, наприклад, як… — Поля почала загинати пальці, — … забезпечити оплату дванадцяти найкращих педагогів для Гларієти до досягнення нею повноліття; щомісяця поповнювати бібліотеку новими книгами, список яких ми надаватимемо пану Тайлеру; забезпечити для Гларієти можливість відвідувати бали та інші світські заходи, починаючи з шістнадцятирічного віку — дівчині необхідно виходити у світ…