Читати книгу - "Арюмор, Аліна Скінтей"

Яскраве і одночасно тепле сонячне світло ніжно торкнулося білосніжної шкіри дівчини, ніби лапки маленького кошеняти, який вирішив трохи попустувати. Дівчина сонно потерла очі, їй так не хотілося вставати з теплою і м'якого ліжка.

«То був лише сон. Я так солодко спала всупереч всім жахіттям!» — проносилося в голові Яни, яка зовсім не поспішала розплющувати очі.

Як тільки дрімота знову заволоділа розумом Левіної, до неї доноситься дивний скрип дверей, подібний до тих, що присутні в старих замках-маєтках. В голові проноситься вихор вчорашніх подій-кошмарів і, немов удар електрики, діє на організм Яни, змушуючи її різко розплющити очі.

Перше, що побачила дівчина перед собою –  це натяжна стеля в готичному стилі, темного кольору, який був стилізований розписами, орнаментами і імітацією квітів із яскраво-золотистого каменю.

Яна ошелешено озирнулася навколо: стрілчасті вікна з ажурними яскравими малюнками лицарів і квітів; масивні меблі з дорогого дерева в темно-коричневих тонах, уздовж стіни; на підлозі лежав синьо-чорний килим з дивною вишивкою зображених істот подібних ельфам. По центру стелі звисав кований карниз, прикрашений невеликими металевими світильниками, що нагадують свічки, розташовані по колу на кожному з трьох кілець, з'єднаних орнаментованими ланцюгами. По кутах кімнати були розставлені витягнуті вази насиченого темно-синього кольору, виготовлені з темного скла, в яких красувалися штучні колоски пшениці. Попри готичну атмосферу кімнати, постільна білизна Яни була м'яко-персикового кольору з ніжного атласу.

Левіна повільно піднялася на ліктях, виявивши, що біля ліжка стояв виїзний столик на коліщатках, на якому красувалася буквально тільки що підсмажена яєчня з беконом і стакан апельсинового соку.

Лише зараз, Яна зрозуміла, що права її рука затекла, так сильно стискаючи кулак і коли вона його розгорнула, то сіпнулась, але не випустила предмет який стискала в руці до цього часу.

— Це був не сон.

Невеличка кістка, котру вона взяла уві сні, була просто зараз з нею. Лише голод та зрадницьке бурчання шлунку заставив Яну відволіктись від кістки на їжу. Без єдиного страху дівчина накинулася на готові страви, поглинаючи буквально все. Вона вперше відчувала такий голод, і її навряд чи б зараз зупинили слова про те, що їжа отруєна.

Вгамувавши голод, Яна піднялася з ліжка, тільки зараз виявивши, що була одягнена в дивну довгу нічну сорочку, подібно до тих, які носили дівчата з різних кінофільмів про королівства.

— Слава Богам, білизна на місці, — вирвалася фраза з вуст Яни, коли вона на автоматі торкнулася свого бюстгальтера

Акуратно ставши босими ногами на підлогу, вона відчула як по тілу пройшлася хвиля мурашок, а десь в глибині душі активувався інстинкт самозбереження, який на всю бив на сполох.

Ні сережки, ні підвіска нічого не пропало з особистих речей, а на одному з комодів лежав чистий підготовлений ​​одяг, включаючи навіть змінну білизну, а також сумочка з телефоном, яка була загублена при викраденні.

Несміливо Яна взяла в руки змінний одяг, відправившись до дверей, яка схожа була на ванну.

      Відображення в дзеркалі не було чимось прекрасним: немиті кілька днів волосся було свідченням того, що пройшов явно не один день, перш ніж Яна прийшла в себе; розтерта туш на обличчі, а на віях зовсім взялася грудочками; розмазана на підборідді помада.

«Несамовите жахіття!»

      Схопивши рушник, дівчина негайно вирушила в душ, подумки радіючи з того, що тут все дозволяло подбати про власну гігієну, включаючи навіть зубну щітку і фен.

Закінчивши з процедурами, Яна поспішила покинути кімнату і подякувати своєму рятівнику, тепер вже свідомо розуміючи, що її врятував монстр, котрий не бажає їй зла. А ще в її сумочці лежала клята страшна кістка, яку незрозумілим чином Яна змогла принести із власного сну.

«Я маю з усім зіткнутись сама. Досить з мене героїчних рятувань! Я й сама можу про себе попіклуватись, але спочатку потрібно розібратися, що насправді означає альв!»