Читати книгу - "Попелюшка навпаки, Галина Курдюмова"

- Вважати, що ви пропонуєте мені заміжжя?

Герцог вдавився.

- … І надто прямолінійна.

- Ви не відповіли на запитання, Себастьяне.

- Не так швидко, ми знайомі лише один день і маємо пізнати одне одного краще. Що, як я - збоченець, тиран чи маніяк?

- Що, як я - терористка, фанатичка чи відьма? Себастьяне, здається, ми розуміємо одне одного з пів слова і бачимо наскрізь.

Шкода-шкода. Як би зручно вийшло, коли б герцог зробив мені пропозицію. Рауль відстав би, бо загравати до чужої нареченої - не комільфо. А Ліліана перестала б будувати плани на рудого красунчика і втішилась у обіймах принца. Власні ж почуття слід запихати подалі, поки струмок не перетворився на потік, що зносить усе на своєму шляху.

- Ти цілком влаштовуєш мене у ролі дружини, Кароліно, - зашепотів на вухо Себастьян, - коли б не одне «але».

- ?..

- Але я не можу одружитись на відьмі.

- Я не відьма!

- Дружина, яка бачить те, що повинно залишатися у темряві - не надто гарний варіант.

Оце тобі!

- Себастьяне, я збрехала. Немає у мене ніяких здібностей до яснобачення. Просто… я була на гуляннях на честь сонцестояння. Так, таємно, переодягненою, як і ти. І бачила тебе з миловидною білявкою. Не примітити і не запам’ятати такого яскравого красунчика було б дивно.

- О, так ти ще й авантюристка, Кароліно?

- Це краще, ніж бути відьмою, чи не так? Подумай на дозвіллі, Себастьяне.

З цими словами я демонстративно підхопила спідницю і рушила геть.