Читати книгу - "Воїн-1. Незвідані світи, Олег Говда"

Крім них, як на макеті, було й кільканадцять десятків сіл, — розмірами значно менших, хат на двадцять-тридцять, — які вибрали собі для проживання берега спокійніших приток чи озер, а також — розсип, як я здогадався, хуторів і виселків. А завершувало картину одне величезне місто. Майже в кутку кордону західного пляжу та темно-зеленої півночі. На око, там би легко могло розмітитися поза тисячу мешканців.

Ще я встиг помітити місцями, в межах гірського хребта, скупченість своєрідних будівель, притулених до скель, на кшталт ластів’ячих гнізд, а в лісовому масиві — якісь невиразні, але досить великі (якщо зміг розглянути з такої висоти), споруди, що найбільше нагадували шпаківні… І тут, трансляцію «Навколо світу» несподівано припинили. Напевно, електрика закінчилася.

Мене стрімко потягло до південного сходу, але не до самих гір, а трохи ближче — до обжитої місцевості. Та так хутко, що я й оком зморгнути не встиг, як знову приземлився у власному тілі та на своїй лежанці.

Цікава екскурсія. Шкода, без фотоапарата. Бо по пам’яті лише схему замалювати вдасться. Щож, вважатимемо, перший платіж, у рахунок квартплати, — духами без певного місця проживання, — зроблений… Мені, нехай і мельком, а все ж показали світ, у який я потрапив і де тепер маю влаштуватися. З усією максимальною зручністю та ужитком.