read-books.club » Любовні романи » Кохати або помститися 📚 - Українською

Читати книгу - "Кохати або помститися"

265
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Кохати або помститися" автора Тетяна Кирик. Жанр книги: Любовні романи. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 28 29 30 ... 46
Перейти на сторінку:
А він був занадто ніжним тієї ночі. Вранці, коли у вікно ярко світило сонце, Тася прокинулася й побачила Ігоря поруч з ліжком. Він сидів та дивився на неї. «Зараз щось буде», — сказав він та вийшов. Повернувся та приніс їй чай, а собі каву з скибочками солодких грінок. «Це такий десерт, я встиг його замовити в кафе, що тут з нами поруч», — пояснив він їй. «Очманіти можна!» — промовила Тася — «Сам пан Бжезовський пригощає мене сніданком!». «І тобі доброго ранку, квіточка моя!» — промовив він посміхаючись. Десерт їй сподобався. Весь ранок Ігор був задоволений та про себе міркував: «Може ще справа й піде». «А знаєш, що? Давай ми поїдемо до моря, поки я тут із тобою», — зробив він таку пропозицію. «Приємна пропозиція!» — промовила дівчина. «Але зараз тільки початок літа. Не холодно нам там буде?» — запитала Тася в Ігоря. «Подивимось! Поїхали, коли це ти ще побачиш море Альборан!» — кликав він її. «Яке море? Альборан? Я про таке навіть не чула», — промовила Тася. «А воно є. Та ти маєш можливість його побачити, та навіть купатися. Тут поруч розташована Малага. Це місто-курорт», — підбивав він Тасю. «Добре! Але я їхала, про море не подумала. Та про купальник не подбала», — відповіла Тася. «Тася, купальник — то сама велика проблема. Так?» — посміхаючись відповів він. «Для дівчини, так!» — промовила Тася. Вони знов поїхали у Ронду по купальник. Обрали невеличку крамницю. Там Ігор дістав золоту кредитну картку та дав її дівчині. «Я тут міркував часом, вирішив, що в тому, що з тобою сталося винен і я. Давав би тобі гроші, Саня б нікого більше не приводив би та не зазіхав би на тебе. Тому я хочу подарувати тобі цю картку. Вона моя. Бо це мій рахунок. Але ти можеш розпоряджатися на свій розсуд», — сказав він та протягнув їй картку золотавого кольору. Тася подякувала та поцілувала його у щоку. Пішли обирати Тасі купальник. Тася спочатку обирала собі яскраві, то червоний, то жовтий. А потім вирішила, що не треба привертати до себе багато уваги та обрала чорний купальник, який був пошитий, немов така коротенька сукня. «Дивно, ти могла обрати собі щось веселіше?» — не погодився з її вибором Ігор. «А я хочу такий. Не хочу привертати ні до себе, ні до нас зайву увагу», — відповіла Тася. «Добре. Тоді я погоджуюсь! — відповів він й подумки дійсно схвалив її вибір. Потім, у Малазі, вона купить ще два купальника — зеленого та пісочного кольору, й Ігор буде з нею глузувати, мов вона вирішила злитися з навколишнім середовищем. А поки він схвалив її рішення й вони повернулися у Сетениль — де — лас — Бодегос.

Вони прибули до Малаги на потязі. Це був дуже відомий курорт. Тому було обрано зняти собі будинок, десь неподалік від моря, аніж заселятися у будь-який готель. Хоч літо тільки починалося, в місті вже було багато туристів. Вони були скрізь та розмовляли чи не усіма мовами світу. Звісно були й ті, що розмовляли російською або українською, таких Тася чомусь побоювалася. Можливо не хотіла, щоб в Ігоря через неї були неприємності. Але потім заспокоїлася. «Як що він був з нею та не боявся проводити час в Україні, де його всі могли впізнати, й зараз про це не дуже турбується. То чого я так за це хвилююся?» — міркувала вона якийсь час. Дивлячись на те, що Ігор почувається спокійно, вона теж заспокоїлась.

Вони гуляли Малагою, сиділи у всіляких ресторанчиках у вечері, де пробували різні переважно рибні страви. Тася не їла рибу, але дуже їй сподобалися різні морські делікатеси. Й вона переважно замовляла то креветки з морськими гребінцями, то всякі страви з кальмарів. Навіть, нарешті, спробувала лангуста — такого великого рака. Їсти їй його сподобалося, а от чистити зовсім ні. «Воно того не варто!» — вирішила вона для себе. А Ігор просто насолоджувався життям. Він плавав, доки Тася сиділа не березі, смачно їв, йому подобалася Тасина компанія, її дитяче здивування майже з будь-якого приводу. Куштували вони крабів, або плавали катером дивитися на дельфінів — все це викликало в Таїсії велике захоплення. Потім він пів дня вислуховував розповіді про її відчуття та радів разом із нею. «Ну що ти за дитина!» — іноді казав він їй. Ще йому дуже подобалося, що в неї майже такі самі вподобання, як і в нього. Хоч він був багатою людиною, але вподобання в нього залишилися ще ті, що придбав у юнацтві та молодості. Йому подобалося ходити пішки, гуляти вулицею та роздивлятися все навкруги. У відпочинку він надавав перевагу активному відпочинку, та полюбляв цікаві екскурсії. А Тасі теж подобалося, ще з дитинства ходити пішки. До цього її привчив батько та життя. Коли ти живеш в маленькому місті, то всюди йдеш пішки. Також вона з радістю була з ним на різних екскурсіях. Але через свої хвороби іноді їй було це дуже важко. Ігор не ображався на це, бо розумів, що їй дійсно тяжко. Вона була з ним поручі йому вже тільки від цього було приємно та хороше.

Пробули у Малазі два тижні. Ігор вже почав збиратися назад. Повернулися у Сетениль — де — лас — Бодегас. «Тася я так добре провів з тобою тут час!» — зробив підсумки Ігор й промовив: «Але я маю повертатися у Лондон». «Розумію», — відповіла дівчина. «Але тепер ти у Європі і я зможу частіше до тебе прилітати. Гроші я тебе залишив. Як викликати таксі та поїхати у Ронду, ти вже знаєш. Вчи тут англійську або іспанську. Я сподіваюсь, ти знайдеш собі заняття до душі», — сказав на останок він їй. Тася сама зібрала його валізу, зробила бутерброди у потяг. «Не проводжай мене!» — попрохав він. «А можна хоча би до машини?» — відповіла вона. «Добре», — погодився чоловік. Вони пройшли містом до платної стоянки, де зазвичай мешканці міста залишали свої авто. Там Тася посадила його в таксі. Поцілувалися на прощання. Таїсія намагалася тримати себе в руках та не плакати. Їй це вдалося. Ігор поїхав у Ронду, щоб там сісти на потяг, а потім й на літак. А Тася залишилася, пішла собі до дому. «Тепер тут мій дім», — міркувала вона дорогою. «Як я буду без нього? Що сама тут робитиму? Чи не буде мені

1 ... 28 29 30 ... 46
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохати або помститися», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кохати або помститися"