Читати книгу - "Беладонна. Любовний роман 20-х років"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Останній час діти ніби почали підозрювати нелад у їх родині і настирливо розпитували про батька. Вони втратили свою життєрадісність, принишкли й інколи, дивлячись на Оленині сльози, залізали за шафу і там тихо скиглили. Доводилось брехати. Та й що сказати їм правдивого? Олена сама ще нічого не знала. За сльозами, у горі, вона ще не подумала, як надалі упорядкує своє покалічене життя.
— Мамо, а може б, ти пішла в раду… Там мусять знати, коли він повернеться.
Раптом постукало у вхідні двері. Діти насторожились.
Увійшов Радивон.
— Драстуйте!.. Драстуйте, мої любі!
Максим і Ларивон кинулись йому назустріч.
— Приїхав!.. Приїхав!
Він обняв їх за голови й міцно поцілував.
— Ну, як ви?..
Йому пересікло: що говорити далі?
Олена мовчала.
Чого він прийшов?
Він ніби помітив це німе запитання і, розгублений, поспішив сісти на стілець.
Ларивон зразу ж зліз йому на коліна й важно сказав:
— Бач, мамо, я ж говорив, що тато повернеться сьогодні.
Радивон заглянув йому в очі.
— Як це ти знав?
Той подумав і відповів із дитячою впертістю:
— Так… знав.
Олені ледве ворухнула усмішка. Вона й досі не сказала ні слова. Від цього Радивон ніяковів, бо не знав, як самому встряти в розмову.
Нарешті він звернувся до неї:
— Олено, — йому покотилася слина в горлі, — може, тобі потрібні — може, вже бракує грошей?
Це запитання проторохтіло в напруженій тиші так несподівано й неприємно, мовби в концерті вдарив хто в стару іржаву заслінку.
Справедливо — Олена нічого не відповіла.
Тоді він знову повернувся до дітей і вже більше не тривожив її ніякою розмовою. Те одне перше запитання так і облишилось недокінченим містком можливого примирення.
Пробув він дома допізна. Увесь той час він розмовляв із дітьми, побоюючись пауз, що могли б повести до якоїсь сутички з Оленою. Діти раділи нагоді вдосталь наговоритися з батьком і легковажно підтримували його інтригу. Сидячи в нього на колінах, вони розповідали йому про свої успіхи в школі, скаржились один на одного і прохали його бути безстороннім суддею в їхніх товариських справах.
Радивон бавився з ними і скоса поглядав на Олену. Але вона відгородилася мовчанкою і, здавалося, нікого не помічала.
І лише в кінці вечора, коли він уже прощався з синами, її губи ворухнули кілька слів.
Вона сказала йому тихо і як чужому:
— Ходи здоров.
XXX
Коли Радивон повернувся в готель, Катерини ще не було вдома.
Він швидко пройшов у свою кімнату, роздягся і ліг у ліжко.
Йому хотілося сховати від неї той візит до сім'ї і на самоті побути із своїми думками.
У кімнаті було холодно.
Він зігнув ноги під ковдрою і затишно вмостив голову. Поволі пестливе тепло стало обгортати його тіло.
У такі хвилини надходять казкові образи, невиразні прозорі міражі й навівають сон.
Але не спалося! Йому подвоїлось єство. Як ніколи, він не знав, де його серце. От і тепер, коли сплющені очі, він не пізнає, чи дома він (он там ліжко Олени, а там, за дверима, сини), чи…
Відлетів сон!
Він тричі повертався з боку на бік і всі рази думав, що все було б добре, і він заснув би, коли б не було «цього». Він не зважувався підмінити неясного займенника конкретною думкою, бо коли б її оформляти, то він не знав, чого саме «не треба». Катерина, сини, Олена, переїзд у готель… Цей займенник об'єднував вагання, плутання, тупий біль і заважав йому спати.
Минув довгий час — година, півтори. Нарешті йому запекло під віями. Думки й огризки думок з'єдналися в строкату масу й поволі стали заступати свідомість.
Але раптом йому вчулося, що за стіною в Катерининій кімнаті
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Беладонна. Любовний роман 20-х років», після закриття браузера.